Верховний Суд зробив висновок щодо роз’яснення прав обвинуваченому
Прокурор повинен роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду провадження судом присяжних. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 25 червня 2015 року №5-111кс15
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
25 червня 2015 року м.Київ №5-111кс15
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду у складі:
головуючого — судді-доповідача Пивовара В.Ф.,
суддів: Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Заголдного В.В.,
Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Короткевича М.Є., Пошви Б.М., Редьки А.І.,
Скотаря А.М., Школярова В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу щодо Особи 2 за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд судових рішень, постановлених у цій справі,
УСТАНОВИЛА:
Вироком Обухівського районного суду Київської області від 20.06.2014 Особу 2, Інформація 1, такого, що не має судимості, засуджено за:
ч.1 ст.115 Кримінального кодексу до позбавлення волі на строк 10 років;
ч.2 ст.15 і п.13 ч.2 ст.115 КК до позбавлення волі на строк 13 років.
Відповідно до ст.70 КК Особі 2 визначено остаточне покарання — позбавлення волі на строк 13 років.
Особу 2 визнано винним у тому, що він проти ночі, Інформація 2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись у будинку за Адресою 1, на грунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків завдав Особі 3 кухонним ножем три удари в область грудної клітки, від чого останній помер на місці. Після цього Особа 2 з метою безперешкодного зникнення з місця вчинення злочину завдав Особі 4 ножем два удари у передню частину тулуба, а також шість різаних ран в ділянку спини, заподіявши останньому тяжкі та легкі тілесні ушкодження. Смерть Особи 4 не настала з причин, незалежних від волі Особи 2, оскільки потерпілому була надана своєчасна медична допомога.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 10.09.2014 вирок місцевого суду щодо Особи 2 залишив без зміни.
Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 19.03.2015 вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо Особи 2 залишив без зміни.
У заяві про перегляд судових рішень ВС заступник Генерального прокурора просить постановлені у справі судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми права, передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом, що зумовило ухвалення різних за змістом судових рішень.
На думку прокурора, касаційний суд неоднаково застосував норму ст.384 КПК, якою регламентовано умови та порядок роз’яснення обвинуваченому права на суд присяжних.
Як стверджує заявник, в оспорюваному рішенні суд касаційної інстанції залишив поза увагою невиконання прокурором, що здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, та судом першої інстанції вимог закону про необхідність роз’яснення обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Проте в ухвалах колегій суддів судової палати у кримінальних справах ВСС від 21.10.2014 та 26.02.2015, наданих для порівняння, касаційний суд визнав ці порушення істотними, що потягло скасування відповідних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Таке правозастосування ст.384 КПК прокурор вважає правильним.
Ухвалою судді ВС від 3.06.2015 відкрито провадження у кримінальній справі щодо Особи 2 за заявою заступника Генпрокурора.
Судова палата у кримінальних справах ВС заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав заяву, захисника, який поклався на розсуд суду, перевірила матеріали справи та, обговоривши доводи, зазначені у заяві, дійшла висновку про таке.
- Відповідно до п.2 ч.1 ст.445 КПК підставою для перегляду судових рішень ВС у цій справі є неоднакове застосування судом касаційної інстанції норми, передбаченої ст.384 КПК. Предметом перегляду є питання щодо правильності застосування зазначеної норми та наслідків, які мають наставати у разі нероз’яснення обвинуваченому у злочині, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, права на суд присяжних. Зокрема, чи є таке порушення істотним і таким, що тягне безумовне скасування судових рішень.
- Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року проголошено право кожного на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, визначеним законом, який встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Зазначена норма імплементована у національне законодавство України й міститься у ст.21 КПК.
Критерії визначення складу суду, повноважного на розгляд кримінального провадження, встановлені нормою ст.31 КПК. Залежно від ступеня тяжкості злочину та (або) виду суб’єкта злочину провадження у суді першої інстанції здійснюється: професійним суддею одноособово, колегіально судом у складі трьох суддів, судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних.
- Правова природа інституту суду присяжних суттєво відрізняється від інших двох складів суду. Такий висновок підтверджується наступними чинниками:
а) віднесенням провадження в суді присяжних до особливого порядку провадження в суді першої інстанції (§2 гл.30 розд.IV КПК);
б) спеціальним порядком формування суду присяжних;
в) наділенням присяжних при відправленні правосуддя широким колом прав.
- У зв’язку із наведеним закономірним виглядає те, що саме до компетенції суду присяжних законодавець відніс розгляд особливо тяжких злочинів, за які передбачено найбільш суворий вид покарання — довічне позбавлення волі, а також встановив інший, відмінний від загального, порядок роз’яснення обвинуваченому права на суд присяжних.
Так, ст.384 КПК визначено, що прокурор, суд зобов’язані роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. При цьому письмове роз’яснення прокурора додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду. Суд також зобов’язаний роз’яснити право на розгляд справи судом присяжних під час підготовчого судового засідання та у разі, якщо обвинувачений заявить таке клопотання, призначити кримінальне провадження до розгляду саме таким складом суду.
Інформування обвинуваченого про можливість розгляду кримінального провадження щодо нього судом присяжних ще до початку судового розгляду надасть йому можливість підготуватись до реалізації такого права і його рішення з цього питання буде виваженим та обгрунтованим. Тільки у такому випадку будуть дотримані засади кримінального провадження, в тому числі й забезпечення права на захист, а судовий розгляд буде справедливим.
- Як видно з матеріалів справи, прокурор не роз’яснив обвинуваченому Особі 2 можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних та не долучив відповідне письмове роз’яснення до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.
Суд першої інстанції в ході провадження не тільки не виправив ці недоліки, але й сам припустився порушення вимог чч.1 та 2 ст.384 КПК, оскільки не роз’яснив обвинуваченому його право на розгляд справи судом присяжних та особливості такого провадження.
Зазначене порушення залишилося поза увагою й апеляційного суду.
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор частково підтримала касаційну скаргу засудженого і прямо вказала на необхідність скасування судових рішень з підстав порушення вимог ст.384 КПК, що узгоджується з обов’язками прокурора про всебічне, повне та неупереджене дослідження обставин кримінального провадження, закріпленими нормою ч.2 ст.9 КПК. Такі доводи прокурора касаційний суд належним чином не перевірив, обмежившись загальним висновком в оспорюваному рішенні щодо відсутності істотних порушень вимог норм кримінального процесуального закону.
Враховуючи викладене, Судова палата у кримінальних справах ВС вважає, що судові рішення у справі підлягають скасуванню через невиконання вимог ст.384 КПК, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону.
На відміну від цього, правозастосування ст.384 КПК судом касаційної інстанції, викладене в ухвалах, наданих для порівняння, слід визнати вірним.
- Виконуючи вимоги ч.4 ст.455 КПК, Судова палата у кримінальних справах ВС формулює висновок із приводу застосування ст.384 КПК, який зводиться до такого:
а) право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід’ємною складовою права обвинуваченого на захист;
б) порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом;
в) прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акта, повинен роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз’яснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування;
г) суд під час підготовчого судового засідання повинен роз’яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Право на суд присяжних обвинуваченого у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, повинно міститись у переліку прав обвинуваченого, які закріплені у письмовій пам’ятці про права та обов’язки;
д) невиконання прокурором вимог ст.384 КПК, в силу вимог п.3 ч.3 ст.314 КПК, є підставою для повернення обвинувального акта прокуророві;
е) невиконання судом під час підготовчого судового засідання вимог ст.384 КПК є безумовною підставою для скасування судових рішень вищими судами.
Керуючись стст.444, 445, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах ВС,
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 20.06.2014, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 10.09.2014 та ухвалу ВСС від 19.03.2015 щодо Особи 2 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
