Саме по собі закінчення строку дії правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 24 червня 2015 року №3-192гс15, текст якої друкує “Закон і Бізнес”.

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

24 червня 2015 року                      м.Київ                                                      №3-192гс15

Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Жайворонок Т.Є.,

суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Берднік І.С., Потильчака О.І.,

               Ємця А.А., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 2.04.2015 у справі №904/5381/14 за позовом ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-торговельної фірми «Авіас» про зобов’язання поставити товар і стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним (покупцем) і ТОВ ВТФ «Авіас» (постачальником) було укладено договір від 11.04.2013 №196 про закупівлю товарів — бензину та дизельного палива. Відповідач у встановлений договором №196 строк товар не поставив, сплачені кошти повернув. ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» просило зобов’язати відповідача поставити товар і стягнути з ТОВ ВТФ «Авіас» пеню в розмірі 0,3% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення відповідно до умов договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 позов задоволено частково: зобов’язано ТОВ ВТФ «Авіас» поставити ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» бензин А-95 Energy у кількості 24160 л за ціною 12 грн. з ПДВ за 1 л на суму 289920 грн. та дизельне паливо Energy у кількості 4550 л за ціною 11 грн. 40 коп. з ПДВ за 1 л на суму 51870 грн.; стягнуто з ТОВ ВТФ «Авіас» на користь ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» пеню в розмірі 13381 грн. 31 коп. і судовий збір. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто з ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» на користь ТОВ ВТФ «Авіас» судовий збір за перегляд справи в апеляційному порядку.

Постановою ВГС від 2.04.2015 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 в частині вирішення спору про стягнення неустойки та розподілу судових витрат скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 залишено без змін.

Ухвалою ВС від 26.05.2015 справу №904/5381/14 допущено до провадження Верховного Суду.

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України, ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» просить скасувати постанову ВГС від 2.04.2015 і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень стст.525, 526, 530, 610, 611, 631, 662 Цивільного кодексу та стст.49, 180 Господарського кодексу.

В обгрунтування заяви надано копію постанови ВГС від 4.02.2015 у справі №904/5357/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах ВС вважає, що заява підлягає задоволенню.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 11.04.2013 між ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» (покупець) і ТОВ ВТФ «Авіас» (постачальник) укладено договір №196, предметом якого є поставка у квітні 2013 року — квітні 2014 року палива рідинного та газу; олив мастильних (бензин А-80, бензин А-92, бензин А-95, паливо дизельне). Постачальник протягом дії договору №196 здійснює поставку товару, зазначеного у п.1.2, частинами (партіями) згідно із заявками покупця залежно від його потреби у товарі протягом терміну дії цього договору (п.1.4).Розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред’явлення постачальником рахунка на оплату товару або видаткової накладної. Розрахунки за партію товару здійснюються в безготівковому порядку в розмірі 100% передоплати вартості (однієї поставки) відповідно до рахунка, виставленого постачальником згідно із заявкою покупця на поставку партії товару (пп.4.1, 4.3). Строк (термін) поставки (передачі) товарів постачальником здійснюється не пізніше 5 календарних днів із дня отримання заявки на поставку (передоплати) (п.5.1). За порушення порядку поставки на вимогу покупця постачальник зобов’язаний сплатити пеню у розмірі 0,3% вартості недопоставленої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку (п.7.2.2). Договір №196 набирає чинності з дня його підписання і діє до 30.04.2014, а в частині розрахунків чи допоставки товарів (у випадку подачі заявки до терміну завершення дії договору) — до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим договором (п.10.1).

17 березня 2014 року між ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» і ТОВ ВТФ «Авіас» укладено додаткову угоду №1 до договору №196, якою передбачено можливість внесення постачальником змін до ціни за одиницю товару.

За усною заявкою ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» ТОВ ВТФ «Авіас» виписало рахунки-фактури на оплату товару за договором №196:

від 25.03.2014 №0190/0000104 на суму 201630 грн. (бензин А-95 кількістю 12480 л за ціною 12 грн. з ПДВ за 1 л вартістю 149760 грн. та дизельне паливо Energy у кількості 4550 л за ціною 11 грн. 40 коп. із ПДВ за 1 л вартістю 51870 грн.) із застереженням, що рахунок дійсний протягом одного банківського дня;

від 26.03.2014 №01990/0000107 на суму 140160 грн. (бензин А-95 у кількості 11680 л за ціною 12 грн. з ПДВ за 1 л ) із аналогічним застереженням.

Згідно з платіжними дорученнями від 27.03.2014 №7718, №7719, №7720 ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» сплатило зазначені кошти на рахунок ТОВ ВТФ «Авіас».

2 квітня 2014 року ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» надіслало на адресу ТОВ ВТФ «Авіас» претензію №7/1328, у якій просило забезпечити поставку товару, в тому числі за договором №196, згідно з оплаченими рахунками-фактурами.

У відповідь на претензію платіжним дорученням від 29.04.2014 №4104 ТОВ ВТФ «Авіас» повернуло ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» сплачені кошти у сумі 667869 грн.

Задовольняючи позов у частині зобов’язання поставити товар, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ ВТФ «Авіас» порушило умови договору №196, яким встановлено його обов’язок здійснити поставку товару не пізніше 5 календарних днів із дня отримання заявки на поставку (передоплати).

Скасовуючи це рішення та відмовляючи у позові, апеляційний суд дійшов висновку, що п.6.2.4 договору №196 передбачає право покупця повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати у разі неналежного оформлення документів на оплату. Оскільки рахунки-фактури містили застереження про те, що вони дійсні протягом одного банківського дня і не були повернуті покупцем постачальникові, то покупець фактично погодився із таким застереженням. Натомість доказів здійснення оплати протягом одного банківського дня не надано. Попередню оплату постачальником повернуто покупцеві 29.04.2014, строк дії договору №196 сторонами визначено до 30.04.2014, до суду із позовом покупець звернувся після закінчення строку дії договору та повернення передоплати, а тому у відповідача не виникло зобов’язання з поставки товару.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову про зобов’язання поставити товар, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність у відповідача зобов’язання з поставки товару у зв’язку із тим, що передоплату повернуто, а строк дії договору №196 закінчився. Разом із тим, повертаючи справу на новий розгляд у частині стягнення неустойки, суд визнав порушення зі сторони ТОВ ВТФ «Авіас» спірного зобов’язання протягом дії договору.

У наданій для порівняння постанові справі №904/5357/14 суд касаційної інстанції за аналогічних підстав і предмета позову погодився із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову про зобов’язання ТОВ ВТФ «Авіас» забезпечити поставку товару ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго». Приймаючи постанову, суд касаційної інстанції виходив із того, що у липні 2014 року ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» звернулося до суду з позовом про зобов’язання поставити товар та стягнення пені за договором про закупівлю товару, строк дії якого визначено сторонами до 31.12.2014; у встановлені договором строки поставку товару здійснено не було; повернення перед­оплати не звільняє ТОВ ВТФ «Авіас» від обов’язку виконати умови договору щодо поставки товару, оскільки у претензії ПАТ «ЕК «Чернівціобленерго» просило саме про поставку товару, а не про повернення суми передоплати.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах ВС виходить із такого.

Відповідно до ст.509 ЦК зобов’я­занням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.

За змістом стст.525, 526 цього кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного (господарського) законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Окремим видом зобов’язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін ( ч.2 ст.712 ЦК).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).

Статтею 663 ЦК визначено, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, — відповідно до положень ст.530 цього кодексу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов’язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов’язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов’язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував вказані положення матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ ВТФ «Авіас» свій обов’язок із поставки товару повністю не виконало, у зв’язку з чим справа в частині стягнення неустойки за недопоставку була направлена на новий судовий розгляд, суд касаційної інстанції помилково звільнив ТОВ ВТФ «Авіас» від обов’язку виконати умови договору на тій підставі, що передоплату повернуто, а строк дії договору закінчився.

При цьому суд касаційної інстанції не врахував наступного.

Насамперед зобов’язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК). Належним є виконання зобов’язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов’язки сторін зобов’язання.

За загальним правилом зобов’я­зання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст.598 ЦК, ст.202 ГК). Ці підстави наведено у стст.599—601, 604—609 ЦК.

Системний аналіз зазначених норм приводить до висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов’язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов’язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов’язку.

Безпідставне повернення ТОВ ВТФ «Авіас» передоплати за спірним договором є односторонньою відмовою від виконання зобов’язання, що є прямим порушенням зобов’язального права (ст.525 ЦК).

Зважаючи на викладене, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про припинення невиконаного зобов’язання в зв’язку із закінченням строку дії договору та поверненням передоплати.

Крім того, ст.193 ГК встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (стст.610, 611 ЦК).

За змістом ст.549 ЦК, ст.230 ГК неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, та яка може обчислюватись, зокрема, у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

Таким чином, у справі, що розглядається, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що за заявкою покупця постачальник виписав рахунки-фактури на оплату товару, розрахунки за який покупцем були здійснені на умовах передоплати у повному обсязі, натомість постачальник в обумовлений договором строк товар не поставив, повернув покупцеві передоплату, що свідчить про односторонню відмову від виконання зобов’язання, яка договором чи законом не передбачена та має наслідком застосування господарських санкцій, встановлених п.7.2.2 договору №196.

Згідно з пп.«а» п.2 ч.2 ст.111²⁵ ГПК Верховний Суд за наявності підстав, передбачених пп.1—3 ч.1 ст.111¹⁶ цього кодексу має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що були помилково скасовані судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

З огляду на викладене постанови суду апеляційної та касаційної інстанції підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстави, передбаченої пп.«а» п.2 ч.2 ст.111²⁵ ГПК.

Керуючись стст.111²³, 111²⁴, 111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 2.04.2015 у справі №904/5381/14 задовольнити.

Постанову ВГС від 2.04.2015 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2014 залишити в силі.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.