Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою для стягнення виконавчого збору. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 6 липня 2015 року №6-785цс15, текст якої друкує “Закон і Бізнес”.

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

6 липня 2015 року                             м.Київ                                          №6-785цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Романюка Я.М.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л., Гуменюка В.І.,

                Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою Особи 8 на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу державної виконавчої служ­би Одеського міського управлін­ня юстиції Пономарьова В.В. за заявою Особи 8 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 .04.2015,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2014 року Особа 8 звернулась до суду зі скаргою на дії та бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В., посилаючись на те, що внаслідок підготовки документів для вчинення правочину вона випадково дізналася про те, що державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ накладено арешт на все її майно. На думку заявника, у зв’язку з порушенням вимог ч.1 ст.31 закону «Про виконавче провадження» вона не була своєчасно повідомлена про відкриття виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2011 звичайною поштою вона 21.04.2011 сплатила заборгованість перед Особою 10 в розмірі 43589 грн. 41 коп. на розрахунковий рахунок Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ. У зв’язку з наведеним Особа 8 вважає, що головним державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьовим В.В. незаконно і необґрунтовано була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2.08.2011.

Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 18.11.2014 скаргу Особи 8 задоволено частково. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо винесення постанови від 2.08.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у неповідомленні боржника Особи 8 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25.02.2011. Визнано неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо невинесення постанови про закриття виконавчого провадження від 25.02.2011. Скасовано постанову державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2.08.2011. У задоволенні решти скарги відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено ухвалу про відмову в задоволенні скарги Особи 8.

Ухвалою судді ВСС від 17.04.2015 Особі 8 відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд ухвали судді ВСС від 17.04.2015 Особа 8 просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015, ухвалу ВСС від 17.04.2015 та залишити в силі ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 18.11.2014, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст.25, ч.3 ст.27 закону «Про виконавче провадження».

Заслухавши доповідь судді ВС, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст.360⁴ ЦПК Верховний Суд скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, якщо установить, що воно є незаконним.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, задовольняючи частково вимоги скарги, виходив із того, що державним виконавцем було порушено вимоги закону «Про виконавче провадження», а саме Особа 8 не була своєчасно повідомлена про постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки постанова була направлена поштою звичайним листом, та згідно з відміткою на конверті надійшла на пошту лише 30.03.2011, а тому боржник виконала її вимоги після фактичного отримання, а отже, державний виконавець безпідставно виніс постанову про стягнення виконавчого збору з заявниці. Окрім того, виконавче провадження підлягало закінченню у зв’язку зі спливом строку для відповідного виду стягнення.

Суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив із того, що боржник Особа 8 рішення суду про стягнення боргу виконала не в повному обсязі у зв’язку з несплатою встановленого виконавчого збору, тому у державного виконавця були відсутні підстави для скасування вжитих заходів примусового виконання рішення.

У наданій для порівняння постанові ВС від 28.01.2015 ВС виходив із того, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання. Окрім того, ч.3 ст.27 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Отже, наявна невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВС висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме ст.25, ч.3 ст.27 закону «Про виконавче провадження».

Усуваючи неправильне застосування судами зазначеної вище норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

Судом встановлено, що на примусовому виконанні у Першому Малиновському відділі ДВС Одеського МУЮ з 25.02.2011 знаходилось виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-6081, виданого 21.02.2011 Малиновським районним судом м.Одеси про стягнення з Особи 8 на користь Особи 10 грошової суми в розмірі 43589 грн. 41 коп.

25.02.2011 за заявою стягувача Особи 10 про примусове виконання виконавчого листа, який був виданий 21.02.2011 державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику було запропоновано добровільно виконати вимоги виконавчого документу в строк до 4.03.2011 та попереджено, що в разі невиконання рішення в наданий строк його виконання буде здійснено в примусовому порядку зі стягненням виконавчого збору в розмірі 10% від суми стягнення та витрат, пов’язаних з проведенням виконавчих дій.

Постановою державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. від 4.03.2011 стягнуто з боржника виконавчий збір в розмірі 4358 грн. 94 коп.

Відповідно до копії меморіального ордеру від 21.04.2011 Особа 8 сплатила на рахунок першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ кошти у розмірі 43589 грн. 41 коп., тобто виконала вимоги постанови головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. про відкриття виконавчого провадження.

Грошова сума 43589 грн. 41 коп., яку Особа 8 сплатила 21.04.2011, була розподілена наступним чином: стягувачу Особі 10 — 39577 грн. 32 коп. (при сумі боргу за рішенням суду 43589 грн. 41 коп.),
витрати по провадженню 50 грн., виконавчий збір — 3962 грн. 09 коп.

У зв’язку з неповною сплатою суми боргу постановою від 2.08.2011 було накладено арешт на майно Особи 8 і заборонено здійснювати в межах стягнення його відчуження.

Положеннями ст.1 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів — це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 25 закону «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів із дня надходження, в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом.

Сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов’язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконане, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Окрім того, положеннями ч.3 ст.27 зазначеного закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Як встановлено судом, постанова державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. про стягнення з Особи 8 виконавчого збору винесена до здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, а саме винесення постанови про накладення арешту на майно боржника від 2.08.2011. Окрім того, боржником було виконано вимоги постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо сплати боргу у повному обсязі 21.04.2011, тобто також до вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку про безпідставне стягнення державним виконавцем першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьовим В.В. виконавчого збору з Особи 8, про визнання неправомірними дій державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо винесення постанови від 2.08.2011 про накладення арешту на майно Особи 8, заборону його відчуження, про неналежне повідомлення боржника Особи 8 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25.02.2011, про визнання незаконною бездіяльність державного виконавця Першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В. щодо неприйняття постанови про закриття виконавчого провадження у відповідності з вимогами ст.49 закону «Про виконавче провадження», а саме з підстав фактичного виконання рішення у відповідності з виконавчим документом виконавче провадження підлягає закінченню.

За таких обставин відповідно до ст.360⁴ ЦПК рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій необхідно скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення скарги.

Керуючись п.4 ст.355, п.1 ч.1 ст.360³,чч.1, 2 ст.360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 8 задовольнити частково.

Ухвалу Малиновського районного суду м.Одеси від 18.11.2014, ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 17.03.2015 та ухвалу ВСС від 17.04.2015 скасувати та прийняти нове рішення.

Скаргу Особи 8 на дії та бездіяльність посадових осіб першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ Пономарьова В.В., які полягають у винесенні постанови від 2.08.2011 №В-5/417 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; у неналежному повідомленні боржника Особи 8 про винесення процесуальних документів по виконавчому провадженню від 25.02.2011 №В-5/417.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Пономарьова В.В., яка полягає у невинесенні постанови про закриття виконавчого провадження від 25.02.2011 №В-5/417.

Скасувати постанову державного виконавця першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції Пономарьова В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 2.08.2011 №В-5/417.

У задоволенні решти скарги відмовити.

Стягнути з Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції на користь Особи 8 243 грн. 6 коп. понесених нею судових витрат.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.