Керівника апарату суду можна віднести до переліку осіб, наведеного в п.1 ч.1 ст.41 КЗпП. Такій висновок зробив ВСУ в постанові №2а-28831/10/0570.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

25 травня 2016 року  м.Київ   №2а-28831/10/0570

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ПАНТАЛІЄНКА П.В.,
суддів: ВОЛКОВА О.Ф., ГРИЦІВА М.І., КОРОТКИХ О.А., КРИВЕНДИ О.В., МАРИНЧЕНКА В.Л., ПРОКОПЕНКА О.Б., САМСІНА І.Л., ТЕРЛЕЦЬКОГО О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 10 до територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, третя особа — Шахтарський міськрайонний суд Донецької області, про визнання нечинним наказу, зобов’язання поновити на роботі та нарахувати заробітну плату за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

21.12.2010 Особа 10 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним наказ начальника ТУ ДСА «Про звільнення Особи 10» від 18.11.2010 №241-к та зобов’язати відповідача поновити позивача на роботі з моменту звільнення та нарахувати й виплатити їй заробітну плату за період вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обгрунтувала тим, що оспорюваний наказ прийнято незаконно, з порушенням норм трудового законодавства, процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, тому він є таким, що не відповідає вимогам закону.

Суди розглядали справу неодноразово.

При новому розгляді Донецький окружний адміністративний суд постановою від 20.08.2015, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.10.2015, позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 24.11.2015 на підставі п.5 ч.5 ст.214 Кодексу адміністративного судочинства відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТУ ДСА на вказані судові рішення.

22.01.2016 ТУ ДСА звернулося до Верховного Суду із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених ст.237 КАС. У заяві просить скасувати ухвалу ВАС від 24.11.2015, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обгрунтування заяви додані копії рішень ВАС від 5.12.2013, 6.11.2014, 2.07.2015 (справи №№К/9991/16059/12, К/800/25062/14, К/800/20093/14 відповідно) та Верховного Суду від 2.05, 1.06, 3.07.2013, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а також невідповідність рішення суду касаційної інстанції, про перегляд якого подано заяву, висновкам щодо застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах, викладеним у постановах ВС, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції фактично погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний наказ є таким, що підлягає скасуванню, оскільки керівником установи суду в розумінні п.1 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю є голова суду. Керівник апарату такою особою (згідно з чинним на момент звільнення законодавством) не був, а отже, застосована ТУ ДСА підстава для звільнення є незаконною. Також касаційний суд погодився з твердженням судів про те, що, враховуючи позицію ВАС від 2.07.2015 у цій же справі про неможливість кваліфікувати дії позивачки як порушення присяги державного службовця та те, що позивачка раніше не притягалась до дисциплінарної відповідальності, інші підстави для звільнення, передбачені законом «Про державну службу» від 16.12.93 №3723-ХІІ та КЗпП, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.

Суди встановили, що Особа 10 з 8.04.2008 працювала у Шахтарському міськрайонному суді Донецької області на посаді керівника апарату суду.

Наказом №241-к позивачку звільнено з посади керівника апарату Шахтарського міськрайонного суду Донецької області відповідно до п.1 ч.1 ст.41 КЗпП за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Підставою для прийняття наказу про звільнення Особи 10 стало подання голови Шахтарського міськрайонного суду Донецької області від 16.11.2010 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності за систематичне невиконання розпоряджень голови суду, перевищення своїх повноважень та неповагу до працівників суду.

Як підстави для звільнення зазначено численні порушення законодавства, допущені Особою 10. Зокрема, вона самостійно здійснювала розподіл цивільних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення, вела від імені суду листування з іншими органами державної влади; завіряла копії судових рішень, підписувала виконавчі листи замість суддів, засвідчуючи свій підпис відбитком гербової печатки суду; привласнивши виключні повноваження суду, внесла виправлення до рішення суду, завіривши його своїм підписом та відбитком гербової печатки.

За правилами п.1 ч.1 ст.41 КЗпП, трудовий договір може бути розірвано з керівником підприємства, установи, організації (філії, представництва, відділення, іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також із службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів контролю за цінами та за одноразове грубе порушення трудових обов’язків.

Відповідно до чч.1, 2 ст.149 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 7.07.2010 №2453-VI організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату. Керівник апарату суду несе персональну відповідальність за належне організаційне забезпечення суду, суддів та судового процесу, функціонування автоматизованої системи документообігу, інформує збори суддів про свою діяльність.

Отже, на думку колегії суддів, керівник апарату суду є особою, яку можна віднести до переліку осіб, наведеного у п.1 ч.1 ст.41 КЗпП.

В абз.2 п.27 постанови Пленуму ВС «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6.11.92 №9 зазначено, що, вирішуючи питання про те, чи є порушення грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Наведені в поданні та наказі підстави для звільнення позивачки, зокрема внесення до судового рішення виправлення замість суду, є безумовною підставою для розірвання з Особою 10 трудового договору з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.41 КЗпП.

До того ж з матеріалів справи вбачається, що розірвання трудового договору проведено з дотриманням порядку, передбаченого КЗпП.

З урахуванням наведеного, погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, ВАС неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.243 КАС суд задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.237 цього кодексу.

За правилом пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 КАС, за наявності підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.237 цього кодексу, суд має право в разі неправильного застосування судом норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове.

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій при вирішенні справи допустили порушення норм матеріального права, то всі постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з постановленням нового рішення — про відмову в позові Особи 10.

Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТУ ДСА в Донецькій області задовольнити частково.

Скасувати постанову ДОАС від 20.08.2015, ухвали ДААС від 21.10.2015 та ВАС від 24.11.2015.

Постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Особи 10.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.