Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Узагальнення

практики розгляду судами деяких питань, пов’язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО

Відновлення втраченого провадження здійснюється місцевим судом незалежно від того, на якій стадії воно перебувало

Вступ

Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права — відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та виконання судового рішення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, передбачене п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Тому виконання рішення суду повинно розглядатись як невід’ємна частина судового процесу в розумінні ст.6 конвенції (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Горнсбі проти Греції» від 19.03.97, «Брумареску проти Румунії» від 28.11.99, «Бакай та інші проти України» від 9.11.2004).

Ефективне застосування у національному цивільному процесі інституту відновлення втраченого судового провадження набуває особливої актуальності у зв’язку з припиненням діяльності судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та окремих районах Донецької та Луганської областей і, як наслідок, втратою матеріалів багатьох цивільних справ, що перебували у провадженні цих судів. Адже втрата матеріалів судових проваджень, рішення у яких не виконано, є перешкодою для реалізації громадянами передбаченого Конституцією права на судовий захист та гарантованого ч.1 ст.6 конвенції права на справедливий суд.

1. Законодавче врегулювання відновлення втраченого судового провадження. Характерні ознаки та особливості цього виду провадження

Джерелами законодавчого регулювання питань, пов’язаних із відновленням втраченого судового провадження, є:

1) Конституція;

2) Цивільний процесуальний кодекс;

3) закон «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII;

4) закон «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 №1632-VII;

5) Інструкція з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах мм.Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді з розгляду цивільних і кримінальних справ, затверджена наказом Державної судової адміністрації від 17.12.2013 №173 (інструкція з діловодства);

6) Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів від 26.11.2010 №30 (в редакції від 3.03.2016).

Порядок відновлення втраченого судового провадження регулюється нормами розд.IX ЦПК. До набрання чинності цим кодексом відновлення втраченого судового провадження здійснювалося відповідно до додатка 3 ЦПК 1963 року, положення якого визначали порядок відновлення не лише втраченого судового, а й виконавчого провадження. На сьогодні ж відновленню втраченого судового провадження присвячено окремий розділ в ЦПК, аналіз норм якого дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид провадження із властивим лише йому предметом судового захисту.

Відповідно до ст.402 ЦПК відновлення втраченого судового провадження проводиться у порядку, встановленому цим кодексом. Це означає, що розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження регулюється не лише спеціальними нормами, які містяться у розд.IX ЦПК, а й загальними правилами, що стосуються, зокрема, змісту заяви (ст.119 ЦПК), наслідків недодержання вимог щодо змісту заяви, викладених у стст.119, 405 ЦПК (ст.121 ЦПК), відмови у відкритті провадження у справі (ч.2 ст.122 ЦПК), порядку дослідження доказів (стст.177—190 ЦПК), змісту рішення (ст.215 ЦПК) тощо.

Порядок відновлення судового провадження, втраченого у зв’язку з припиненням діяльності судів на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та окремих районах Донецької та Луганської областей, а також у зв’язку з проведенням антитерористичної операції, крім положень ЦПК, регламентується також спеціальним законодавством. Так, питання щодо підсудності справ про відновлення судового провадження, втраченого на цих територіях, визначається відповідно до закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або закону «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції». Крім того, вирішення питання підсудності у цій категорії справ має здійснюватись з урахуванням розпоряджень голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ», «Про зміну територіальної підсудності справ», «Про відновлення роботи судів», якими визначено суди, уповноважені на розгляд справ, підсудних відповідним судам Донецької та Луганської областей, які знаходяться в зоні проведення АТО.

Під час здійснення судочинства у цій категорії справ судам слід враховувати роз’яснення Верховного Суду України стосовно відновлення втраченого судового провадження, викладені у п.38 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2.

Незважаючи на те, що відновленню втраченого судового провадження присвячено окремий розділ у ЦПК, а також окремі роз’яснення ВСУ, ВСС результати узагальнення судової практики у справах цієї категорії засвідчили наявність суттєвих труднощів у застосуванні судами інституту відновлення втраченого судового провадження. Це зумовлено недоліками законодавчого регулювання, що характеризуються наявністю великої кількості прогалин та колізій, а також відсутністю ґрунтовних науково-теоретичних досліджень проблематики застосування норм про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах.

Зміст стст.402—409, які розміщені у розд.IX ЦПК та регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, дозволяє визначити цю категорію справ як окремий вид цивільного провадження, що, на відміну від справ позовного, окремого та наказного провадження, спрямований не на захист порушених суб’єктивних матеріальних прав, свобод чи інтересів, а на захист процесуальних прав учасників процесу, пов’язаних з втратою судового провадження. При цьому характерною рисою відновлення втраченого провадження, на відміну від інших видів судових проваджень, є можливість відкриття провадження за ініціативою суду, що є винятком із загального правила щодо диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у ст.11 ЦПК.

Норми ЦПК не містять законодавчого визначення поняття «втрачене судове провадження», однак, виходячи з їх змісту, під втратою судового провадження слід розуміти повну або часткову втрату цивільної справи, якій присвоєно певний порядковий номер та заведено статистичну картку та у якій має місце відображення усіх процесуальних дій та актів в рамках такого провадження. При цьому з урахуванням ст.402 ЦПК відновлені можуть бути як всі, так і частина документів (окремий документ) конкретної цивільної справи позовного, наказного чи окремого провадження, яке було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про його закриття.

Для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження не має значення, чи набуло ухвалене у такому провадженні судове рішення законної сили.

Таким чином, безпосереднім об’єктом відновлення є конкретний перелік відсутніх повністю або частково матеріалів втраченої цивільної справи. Предметом відновлення є зміст окремих процесуальних документів чи їх частин, що містились у втраченій цивільній справі.

Слід зауважити, що нормами розд.IX ЦПК не передбачено з якою метою може бути ініційоване питання про відновлення втраченого судового провадження. Однак відповідно до вимог, які ставляться до заяви про відновлення втраченого судового провадження, зазначення у ній мети відновлення є обов’язковим (ч.1 ст.405 ЦПК).

Як свідчать результати аналізу судової практики у цій категорії справ метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов’язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо. Слід зауважити, що саме від мети відновлення судового провадження може залежати обсяг документів втраченого судового провадження, які будуть відновлені. При цьому питання щодо обсягів відновлення втраченого судового провадження законодавцем віднесено на розсуд суду. Так, відповідно до ст.408 ЦПК суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити.

Нормами ЦПК, що регулюють порядок відновлення втраченого судового провадження, не визначено з яких причин судове провадження може бути втрачено. Разом з тим результати проведеного узагальнення засвідчили, що судове провадження може бути відновлене незалежно від причин його втрати, які можуть мати як об’єктивний, так і суб’єктивний характер. До об’єктивних причин втрати судового провадження (які не залежать від волі людини) можна віднести, зокрема, стихійне лихо (землетрус, повінь, ураган тощо), аварію техногенного характеру (пожежа, затоплення приміщення тощо), воєнні дії. Суб’єктивними причинами втрати судового провадження (які залежать від волі людини) можуть бути, зокрема, протиправні дії окремих осіб (знищення, викрадення матеріалів тощо), недбалість працівників суду під час зберігання справи у суді, втрата справи під час пересилання поштою з одного суду до іншого. Крім того, у постанові Пленуму ВСУ №2 ВСУ окремо звернув увагу на таку причину втрати судового провадження, як знищення справи у зв’язку із закінченням строку її зберігання. Результати проведеного узагальнення засвідчили, що втрата судового провадження з цієї причини нерідко є підставою для відновлення такого провадження.

Оскільки відновлення втраченого судового провадження не вирішує питання щодо суб’єктивних матеріальних прав та обов’язків осіб, а є судовим захистом процесуальних прав, які пов’язані із втратою судового провадження, законодавець виключив можливість відновлення судового провадження, яке було втрачене до закінчення судового розгляду. Це зумовлено тим, що особа в такому разі не позбавлена можливості реалізувати захист свого порушеного, оспореного чи невизнаного права або охоронюваного законом інтересу шляхом подання нового позову, що прямо передбачено ч.3 ст.406 ЦПК.

2. Дотримання судами вимог законодавства під час визначення підсудності заяви про відновлення втраченого судового провадження

Стаття 404 ЦПК встановлює виключну територіальну підсудність справи про відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до цієї статті заява про відновлення втраченого судового провадження подається заінтересованими особами до суду, який розглядав цю справу та ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

Такі рішення може ухвалити не тільки суд першої інстанції, що розглядав справу (стст.205, 208, 215 ЦПК), а й апеляційний чи касаційний суд (стст.314, 344 ЦПК). Однак, незважаючи на відсутність прямої вказівки в ЦПК, заява про відновлення втраченого судового провадження повинна подаватися до суду першої інстанції, оскільки саме в цьому суді формується та зберігається (зберігалася) справа. Це пов’язано і з тим, що справу розглядав суд першої інстанції, а апеляційне чи касаційне провадження є лише стадіями перегляду судового рішення навіть у разі ухвалення цими судами власного рішення по суті спору. Такий висновок узгоджується з позицією ВСС, викладеною в ухвалі від 1.07.2015 у справі №6-13992св15, де зазначено, що відновлення втраченого судового провадження здійснюється місцевим судом, незалежно від того, на якій стадії розгляду (в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції) вона перебувала. Якщо необхідно здійснити апеляційний або касаційний розгляд справи, її матеріали після такого відновлення передаються місцевим судом відповідно до суду апеляційної або касаційної інстанції.

Водночас результати проведеного узагальнення засвідчили, що не всі суди дотримуються вимог ст.404 ЦПК щодо підсудності справ про відновлення втраченого судового провадження. Зокрема, існують випадки прийняття апеляційними судами до розгляду заяв про відновлення втраченого судового провадження та вирішення ними питання про відновлення такого провадження.

Так, рішенням Апеляційного суду Луганської області від 6.08.2015 в справі №410/601/13-ц (провадження №22ц/782/428/15) задоволено заяву про відновлення втраченого судового провадження та відновлено повністю втрачене судове провадження №22ц/782/4353/13 у цивільній справі №410/601/13-ц за позовом Особи 1 до ТОВ «С» про стягнення штрафних санкцій за договором підряду та за зустрічним позовом третьої особи із самостійними вимогами ТОВ «У» до Особи 1, ТОВ «С», Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві про розірвання договору підряду, зобов’язання вчинити дії. При цьому Апеляційний суд Луганської області з урахуванням того, що у втраченому провадженні остаточне рішення було ухвалене саме апеляційним судом, який змінив рішення суду першої інстанції, зробив висновок, що йому підсудна заява про відновлення втраченого провадження.

Зазначені вище правила щодо підсудності мають дотримуватися й у випадку, коли питання про відновлення втраченого судового провадження ініціюється судом на підставі ст.403 ЦПК.

Законодавець не деталізує, в яких випадках суд може бути ініціатором відновлення втраченого судового провадження, тому вирішення цього питання відбувається на розсуд суду. Водночас слід враховувати, що у випадку втрати судового провадження у суді першої інстанції, відновлення такого провадження має бути ініційоване судом першої інстанції, а коли судове провадження втрачено в апеляційній чи касаційній інстанції, то ініціатива в порушенні питання щодо відновленого судового провадження належить апеляційному або касаційному суду, який дає вказівки суду першої інстанції. Наприклад, у разі надходження апеляційної скарги на судове рішення та виявлення факту втрати судового провадження, у якому було ухвалене оскаржуване рішення, суд першої інстанції має ініціювати відновлення втраченого судового провадження.

Проте результати аналізу судової практики засвідчили, що в переважній більшості випадків суди першої інстанції після надходження апеляційної скарги на судове рішення у справі, матеріали якої втрачено, в порушення ч.2 ст.296 ЦПК надсилали до суду апеляційної інстанції лише апеляційну скаргу без матеріалів справи, не вирішуючи питання про відновлення втраченого судового провадження.

Так, у справі №2-4620/08 Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області після надходження апеляційної скарги на ухвалу про залишення позову без розгляду надіслав до Апеляційного суду Запорізької області лише матеріали апеляційної скарги, зазначивши у супровідному листі про неможливість надіслання матеріалів цивільної справи у зв’язку з її знищенням після закінчення строків зберігання.

Ухвалою від 29.04.2015 Апеляційний суд Запорізької області (провадження №22-ц/778/3474/15) на підставі ч.7 ст.297 ЦПК повернув матеріали апеляційної скарги до суду першої інстанції для належного оформлення з наданням строку для усунення недоліків. В ухвалі апеляційний суд, зокрема, зазначив, що належні докази відсутності можливості відновлення втраченого судового провадження в порядку розд.ІХ ЦПК судом першої інстанції не надані.

Цікавим прикладом є ухвала Апеляційного суду Донецької області від 15.09.2015 у справі №6-149/09 (провадження №22 ц/775/1018/2015), якою суд апеляційної інстанції повернув справу до Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя у зв’язку з її неналежним оформленням для виконання вимог ст.403 ЦПК: відновлення втраченого провадження. При цьому в резолютивній частині ухвали безпосередньо вказано про необхідність вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження у встановлений в ухвалі строк.

Таким чином, судам першої інстанції при виявленні факту втрати матеріалів цивільної справи (в т.ч. у зв’язку із закінченням строків її зберігання) та необхідності здійснення апеляційного перегляду у такій справі слід ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження для надіслання належно оформленої справи до апеляційного суду на виконання ч.2 ст.296 ЦПК. Такий висновок узгоджується з роз’ясненнями, що містяться у постанові Пленуму ВСУ №2, відповідно до яких втрачене судове провадження за ініціативою суду може бути відновлене, коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо.

Якщо суд першої інстанції не ініціював питання про відновлення втраченого судового провадження та надіслав до суду апеляційної інстанції лише апеляційну скаргу без матеріалів справи, апеляційний суд не має можливості вирішити питання про відкриття апеляційного провадження, тому відповідно до ч.7 ст.297 ЦПК має повернути матеріали справи для належного оформлення та вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Такий висновок узгоджується з правовою позицією ВСС, викладеною в ухвалі від 5.08.2015 в справі №6-7938св15, де суд касаційної інстанції зазначив, що, повертаючи апеляційну скаргу з підстав відсутності достатніх матеріалів справи, необхідних для її розгляду, суд не виконав вимог ч.7 ст.297 ЦПК та не вирішив питання про її повернення до суду першої інстанції для належного оформлення, а в разі необхідності і вирішення питання про відновлення втраченого провадження, як передбачено стст.402—408 ЦПК, та не роз’яснив права скаржнику подавати відповідну заяву.

Результати вивчення судової практики у зазначеній категорії справ засвідчили, що суди апеляційної інстанції під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження в переважній більшості випадків застосовують ч.7 ст.297 ЦПК та повертають матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

Так, Апеляційний суд Миколаївської області в ухвалі від 7.10.2015 в справі №2-5524/2006 (провадження №22 ц/784/2533/15), встановивши, що з суду першої інстанції надійшла лише апеляційна скарга з копією оскаржуваного рішення та з довідкою про знищення справи, зазначив, що відкриття провадження є передчасним і для об’єктивного розгляду апеляційної скарги необхідно відновити судове провадження у цій справі. Враховуючи зазначене, апеляційний суд ухвалив апеляційну скаргу з доданими матеріалами повернути до Ленінського районного суду м.Миколаєва для відновлення судом першої інстанції судового провадження у зазначеній справі.

Цікавою є ухвала Апеляційного суду Сумської області від 20.02.2014 в справі №2-1362/04 (провадження №22-ц/788/399/14), в якій суд у зв’язку з тим, що матеріали справи містять лише копію оскаржуваного рішення, зазначив, що матеріали підлягають поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання відновлення і оформлення втраченого судового провадження з обов’язковим формуванням окремої справи, яка повинна містити всі можливі до відновлення документи і докази, а також оригінал рішення суду, яке оскаржується.

Слід зауважити, що у наведених вище справах апеляційні суди, повертаючи неналежно оформлені матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження, правильно посилались на ч.7 ст.297 ЦПК. Водночас Апеляційний суд Миколаївської області в порушення вимог цієї статті в ухвалі не зазначив строк, протягом якого суд першої інстанції мав вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження.

Під час підготовки узагальнення у практиці судів апеляційної інстанції було виявлено також випадки постановлення ухвал про повернення апеляційних скарг апелянтам у зв’язку з втратою судового провадження та роз’яснення їм права на звернення до суду першої інстанції з заявою про відновлення такого провадження та подання апеляційної скарги після вирішення цього питання.

Так, ухвалою від 16.12.2015 в справі №2/237/1755/13 (провадження №22-ц/775/1271/2015) Апеляційний суд Донецької області у зв’язку з надходженням із суду першої інстанції лише матеріалів апеляційної скарги з додатками без цивільної справи повернув апеляційну скаргу апелянту та роз’яснив йому право на звернення до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із заявою про відновлення втраченого судового провадження та після вирішення цього питання — право звернутися з апеляційною скаргою.

Крім того, Апеляційний суд Херсонської області, розглянувши заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (провадження №88 ц/791/2/14) та встановивши, що матеріали справи знищені у зв’язку із закінченням терміну зберігання, постановив ухвалу від 31.01.2014 про повернення заяви заявнику, у якій зазначив, що заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не може бути розглянута судом до відновлення судового провадження, та роз’яснив заявнику право повторно звернутися з відповідною заявою, якщо перестануть існувати обставини, що є підставою для повернення заяви.

Під час підготовки узагальнення було також виявлено випадки, коли апеляційний суд після надходження апеляційної скарги без матеріалів справи відкривав апеляційне провадження з одночасним постановленням ухвали про його зупинення до вирішення питання про відновлення втраченого провадження.

Так, Апеляційний суд Чернігівської області у справі №2-1926/2005 (провадження №22-ц/795/820/2014) постановив ухвалу від 11.04.2014, якою зупинив апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 14.02.2005 та повернув справу до цього суду для проведення дій з відновлення втраченого судового провадження.

Існують випадки, коли відновлення втраченого судового провадження може бути ініційоване та частково здійснене судом апеляційної або касаційної інстанції. Такі випадки можуть мати місце, якщо матеріали судової справи втрачено на стадії апеляційного або касаційного провадження.

Прикладом цього може слугувати справа №490/2905/15-ц, матеріали якої разом з матеріалами касаційного провадження (№6-15693св14) було втрачено після призначення справи до касаційного розгляду. У зв’язку з цим ВСС ухвалою від 29.01.2015 було відновлено втрачене судове провадження у частині касаційного провадження, яке разом з матеріалами справи, які збереглися, та матеріалами службової перевірки за фактом втрати судового провадження було направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження на підставі стст.402—408 ЦПК.

Подібним прикладом є справа №2-48/10/0408, яка після касаційного перегляду (провадження №6-27688св11) була повернута судом першої інстанції до ВСС для належного оформлення у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи оригіналів двох процесуальних документів суду касаційної інстанції (ухвала про призначення справи до судового розгляду та рішення). Проведеною перевіркою було встановлено, що зазначені документи було втрачено під час оформлення справи для її відправлення до суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи, провадження за касаційною скаргою, рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень та встановивши зміст зазначених процесуальних документів, ВСС рішенням від 8.08.2012 відновив частину втраченого судового провадження — ухвалу та рішення суду касаційної інстанції з викладенням у резолютивній частині рішення їх повного тексту.

Підсудність справ про відновлення судового провадження, втраченого на тимчасово окупованій території України або в районі проведення АТО, встановлюється нормами спеціального законодавства, а саме: законом «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (№1207-VII) та законом «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» (закон №1632-VII). На це також звертає увагу ВСС в ухвалі від 1.07.2015 у справі №6-13992св15, де зазначає, що, якщо місцевий суд (якому згідно зі ст.404 ЦПК підсудна заява про відновлення втраченого судового провадження) перебуває на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно з нормами зазначених законів ст.12 закону №1207-VII або стст.1, 3 закону №1632 VII).

Результати вивчення судової практики у цій категорії справ засвідчили відсутність проблем під час визначення підсудності справ відповідно до закону №1207-VII, ст.12 якого чітко встановлено, що у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами АР Крим та м.Севастополя на тимчасово окупованих територіях розгляд підсудних їм цивільних справ здійснюється місцевими загальними судами м.Києва, що визначаються Апеляційним судом м.Києва. На підставі цієї норми у разі надходження заяв про відновлення втраченого судового провадження Апеляційний суд м.Києва своєю ухвалою визначає підсудність такої заяви одному з районних судів м.Києва та надсилає йому матеріали заяви для розгляду.

Разом з тим під час підготовки узагальнення було виявлено наявність неоднакового застосування судами закону №1632-VII під час визначення підсудності заяв про відновлення судового провадження, втраченого на території проведення АТО.

Статтею 1 закону №1632-VII передбачено особливості визначення територіальної підсудності в районі проведення антитерористичної операції. Так, у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя окремими судами в районі проведення антитерористичної операції цією статтею передбачено зміну територіальної підсудності судових справ, підсудних таким судам, та забезпечення їх розгляду місцевими загальними судами, апеляційними судами, що визначаються головою ВСС. Під час вирішення такими судами питання про підсудність їм заяви про відновлення втраченого судового провадження слід враховувати, що забезпечення розгляду справ передбачає як розгляд та вирішення справ по суті, так і розгляд усіх інших процесуальних питань, з якими законодавство пов’язує реалізацію громадянами та юридичними особами права на доступ до суду. Зокрема, це стосується і процесуальних питань, які виникають після ухвалення судового рішення у справі, у тому числі відновлення втраченого судового провадження.

Таким чином, у разі, якщо є необхідність у вирішенні процесуальних питань, які виникають після ухвалення судового рішення у справі, матеріали якої не передано до суду відповідно до підсудності, встановленої законом №1632-VII, та прийнятими на його виконання розпорядженнями голови ВСС, такі питання можуть бути вирішені шляхом застосування механізму відновлення втраченого судового провадження.

Разом із тим під час підготовки цього узагальнення було виявлено випадки повернення заяв про відновлення втраченого судового провадження та відмови в задоволенні таких заяв місцевими судами Донецької та Луганської областей (яким визначено територіальну підсудність справ у зв’язку з припиненням діяльності судів, розташованих на території АТО) через порушення правил підсудності.

Так, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в рішенні від 3.06.2015 у справі №233/4733/15-ц про відмову в задоволенні заяви про відновлення втраченого судового провадження зазначив, що заяви щодо питань, які суд вирішує після ухвалення остаточного судового рішення (заяви про ухвалення додаткового судового рішення, роз’яснення судового рішення, виправлення описки в судовому рішенні, у виконавчому документі, про видачу копій рішень, про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах тощо), на стадії виконання судового рішення, заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заяви про видачу виконавчого документа є непідсудними стосовно їх розгляду судам, визначеним законом №1632-VII. У зв’язку з цим суд зробив висновок, що такі заяви підлягають поверненню заявнику відповідно до правил, встановлених п.4 ч.3 ст.121 ЦПК, з роз’ясненням, що розгляд таких документів належить до повноважень відповідних місцевих судів, розташованих у районі проведення антитерористичної операції, після відновлення їхньої роботи.

Апеляційний суд Донецької області 23.09.2015 ухвалив нове рішення у цій справі, яким скасував рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 3.06.2015 та частково задовольнив заяву про відновлення втраченого судового провадження, відновивши повний зміст рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 27.02.2007. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив: що якщо місцевий суд зозташований на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то відновлення втраченої справи здійснюється судом за територіальною підсудністю судових справ, визначеною згідно зі ст.12 закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» або стст.1, 3 закону «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції».

У зазначеному випадку апеляційний суд правильно скасував рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, зробивши висновок про незаконність та необґрунтованість цього рішення. Водночас, відновивши частково втрачене судове провадження (в частині рішення суду першої інстанції), апеляційний суд порушив вимоги ст.404 ЦПК, якою встановлено підсудність справ про відновлення втраченого судового провадження судам першої інстанції. Однак, враховуючи заявлену мету відновлення втраченого судового провадження — отримання соціальних виплат на недієздатну доньку, а також ту обставину, що втрата провадження мала місце у зв’язку з проведенням АТО, постановлення апеляційним судом такого рішення відповідає положенням Конституції та ст.6 конвенції в частині гарантування кожному права на судовий захист.

Іншим прикладом є ухвала Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.11.2014 в справі №425/2896/14-ц, в якій зазначено, що заяви щодо питань, які суд вирішує після ухвалення остаточного судового рішення, є непідсудними стосовно їх розгляду судам, визначеним законом №1632-VII. Розгляд таких заяв належить до повноважень відповідних місцевих судів, розташованих у районі проведення антитерористичної операції, лише після відновлення їхньої роботи. Цією ухвалою Рубіжанський міський суд Луганської області повернув заяву про відновлення втраченого судового провадження у зв’язку з непідсудністю справи суду і роз’яснив заявнику, що він має право звернутись із цією заявою до Первомайського міського суду Луганської області після відновлення його роботи.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.03.2015 (провадження №22ц/790/1756/15) ухвалу Рубіжанського міського суду Луганської області було скасовано та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в ухвалі Апеляційний суд Харківської області вказав на безпідставність повернення заяви про відновлення втраченого судового провадження, оскільки Рубіжанському міському суду Луганської області визначена територіальна підсудність Первомайського міського суду Луганської області.

Разом з тим результати проведеного узагальнення засвідчили, що така судова практика є незначною і більшість судів, яким законом №1632-VII та розпорядженнями голови ВСС визначено територіальну підсудність справ, приймають до розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження в цивільних справах, розгляд яких закінчено розташованими у районі проведення АТО місцевими судами.

3. Проблеми правозастосовного характеру у справах цієї категорії, які виникають на стадії досудового розгляду

Реєстрація та облік справ і матеріалів, що розглядаються місцевим загальним судом, у тому числі справ за заявами про відновлення втраченого судового провадження, здійснюються відповідно до інструкції з діловодства та положення про АСДС.

Пунктом 2.14 інструкції з діловодства та п.2.2.4 положення про АСДС передбачено, що кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується АСДС автоматично в суді першої інстанції та залишається незмінним незалежно від проходження справи в інстанціях. Цей номер повинен обов’язково вказуватися судами всіх інстанцій в судовому рішенні. Номер справи має такий формат: код суду першої інстанції (три цифри)/номер судової справи за порядком у поточному році/рік реєстрації (дві цифри).

В АСДС також формується номер провадження судової справи, який містить індекс, код суду, порядковий номер справи у поточному році, рік реєстрації, інші дані, необхідні для діловодства відповідного суду. При цьому відповідно до п.2.15 інструкції з діловодства справи за заявами про відновлення втраченого судового провадження реєструються та обліковуються у місцевому загальному суді згідно з індексом провадження «2-в».

Враховуючи зазначене, реєстрація та облік заяви про відновлення втраченого судового провадження має обліковуватись за раніше присвоєним єдиним унікальним номером справи та номером провадження з індексом «2-в».

Водночас з матеріалів, які надійшли для узагальнення, вбачається, що на практиці суди часто не дотримуються вимог інструкції з діловодства та положення про АСДС, здійснюючи облік заяв про відновлення втраченого судового провадження за новим номером цивільної справи та номером провадження з індексом «2-в», тобто фактично формують нову цивільну справу.

Прикладом може слугувати справа про відновлення втраченого судового провадження (єдиний унікальний номер 2-656/2011) за заявою С.Н.М., якій Рубіжанським міським судом Луганської області було присвоєно №425/1097/16-ц, а провадження у справі зареєстровано за №2 в/425/8/16.

Слід зауважити, що згадані вимоги щодо збереження єдиного унікального номера справи мають дотримуватись також у випадку, якщо відновлення втраченого судового провадження ініційоване судом.

Результати проведеного узагальнення також засвідчили, що суди не завжди дотримуються вимог положення про АСДС під час здійснення розподілу між суддями заяв про відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до п.2.3.44 положення про АСДС заяви про відновлення втраченого судового провадження передаються раніше визначеному в судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), за винятком випадків відсутності такого судді (п.2.3.47 положення про АСДС). З досліджених матеріалів справ про відновлення судового провадження вбачається, що в деяких випадках у разі надходження відповідної заяви визначення судді для її розгляду здійснюється автоматизованою системою в загальному порядку шляхом автоматизованого розподілу під час реєстрації такої заяви. Про це свідчать протоколи автоматизованого розподілу судової справи між суддями, які містяться в матеріалах окремих справ.

Водночас передбачений п.2.3.44 положення про АСДС порядок розподілу заяв про відновлення втраченого судового провадження не застосовується у випадку, якщо заява про відновлення втраченого провадження подається до суду, якому згідно із законом №1207-VII або законом №1632-VII визначено територіальну підсудність справ. У таких випадках на підставі п.2.3.47 положення про АСДС автоматизований розподіл таких судових справ має здійснюватися в загальному порядку за правилами, визначеними засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Як вже зазначалося, у ст.403 ЦПК передбачено можливість відновлення втраченого судового провадження за ініціативою суду, але не конкретизовано, у яких випадках суд має право ініціювати вирішення цього питання. У постанові Пленуму ВСУ №2 з цього питання зазначено лише, що втрачене судове провадження може бути відновлене за ініціативою суду, коли це потрібно для вирішення іншої справи, надіслання справи до суду вищої інстанції тощо. У зв’язку з відсутністю законодавчого врегулювання цього питання та чітких роз’яснень з цього приводу на практиці існують випадки, коли за наявності необхідності у відновленні втраченого судового провадження суди не порушують цього питання за відсутності заяви зацікавленої особи, поданої в порядку стст.403—405 ЦПК.

Так, Приморський районний суд м.Одеси, розглянувши питання про відновлення втраченого у зв’язку із закінченням строку зберігання судового провадження у цивільній справі №2-7669/04, постановив ухвалу від 15.05.2015 про відмову у відкритті провадження (провадження №2в/522/8/15). Ухвалу суд мотивував тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які заяви від сторін у справі про відновлення втраченого судового провадження, а за ініціативою суду провадження не може бути поновлене, оскільки згідно з архівними даними цивільна справа №2-7669/04 знищена за спливом терміну зберігання. При цьому суд залишив поза увагою запит Апеляційного суду Одеської області про необхідність надання цієї справи для огляду в межах іншої справи.

Крім того, досить показовою є ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27.08.2015 про відмову у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження, де зазначено, що до суду не звертались особи, які брали участь у справі, відсутні адреси сторін і, крім того, суд не вбачає підстав для відновлення судового провадження за ініціативою суду.

Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції фактично проігнорував лист Апеляційного суду Донецької області про витребування справи (матеріали якої втрачено) для розгляду заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Крім того, як вже зазначалося вище, суди часто всупереч роз’ясненням ВСУ не ініціюють питання про відновлення втраченого провадження у зв’язку з поданням апеляційної скарги на судове рішення, постановлене у такому провадженні, та необхідністю надіслання справи до суду апеляційної інстанції. У таких випадках суди першої інстанції, на порушення ч.7 ст.297 ЦПК, надсилають до апеляційного суду лише матеріали апеляційної скарги та повідомляють про те, що матеріали справи втрачено. Лише після повернення апеляційним судом неналежно оформлених матеріалів справи для вирішення питання про відновлення втраченого провадження суди ініціюють і вирішують це питання.

У зв’язку з цим та з огляду на відсутність у законодавстві переліку підстав для ініціювання судом питання про відновлення втраченого судового провадження слід наголосити, що ініціювання судом питання про відновлення втраченого судового провадження може мати місце у всіх випадках, коли це є необхідним для захисту прав та інтересів осіб, які брали участь у справі або чиїх прав та обов’язків вона безпосередньо стосується.

Результати опрацювання надісланих судами матеріалів для проведення узагальнення свідчать про те, що в більшості випадків суди ініціювали відновлення втраченого судового провадження за наявності заяв про вчинення процесуальних дій, пов’язаних з таким провадженням (виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, роз’яснення судового рішення, його апеляційне оскарження та перегляд за нововиявленими обставинами, скасування заходів забезпечення позову, які було застосовано в межах втраченого провадження, видача дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред’явлення тощо).

У зв’язку з цим у судів часто виникає питання щодо можливості за наявності заяви про вчинення процесуальних дій, пов’язаних з втраченим судовим провадженням, вирішення таких процесуальних питань одночасно з відновленням втраченого судового провадження. Слід зауважити, що вирішення цього питання має здійснюватися судами з урахуванням роз’яснень, викладених у п.18 постанови пленуму ВСС «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 №4. ВСС у цій постанові зазначив, що заява про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій ухвалено судове рішення, а якщо справа не збереглася — заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному розд.IX ЦПК.

Такий підхід має застосовуватись судами не тільки за необхідності відновлення втраченого судового провадження для розгляду заяви про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами, а й з інших процесуальних питань, пов’язаних з втраченим провадженням. Тобто відкрите за заявою особи провадження у справі, зокрема про виправлення описки у судовому рішенні, про скасування заходів забезпечення позову, видачу дубліката виконавчого документа тощо, має бути зупинене до вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Звертаємо увагу, що неприпустимим є вирішення зазначених процесуальних питань та питання про відновлення втраченого судового провадження одним процесуальним документом.

Такої помилки припустився Свердловський міський суд Луганської області у справі №427/7313/16-ц (провадження №2-в/408/9/16), ухваливши 21.03.2016 рішення, яким заяву Щ.А.В. про відновлення втраченого судового провадження у справі №427/7313/13-ц та видачу дубліката виконавчого листа у цій справі задоволено. Крім іншого, суд не врахував, що питання про видачу дубліката виконавчого документа за змістом п.18 ч.1 ст.293 ЦПК вирішується шляхом постановлення ухвали, а не рішення.

Як приклад правильного вирішення зазначених питань слід навести справу Рубіжанського міського суду Луганської області №425/4468/15-ц (провадження №6/425/1/16) за заявою про видачу дубліката судового наказу та поновлення пропущеного строку для його пред’явлення, в якій суд ухвалою від 11.01.2016 зупинив провадження, одночасно ініціювавши питання про відновлення втраченого цивільного провадження у справі №2-1140/201 з переданням канцелярії суду копії ухвали для реєстрації цивільної справи про відновлення втраченого судового провадження.

У судовій практиці існують також випадки, коли заявник подає до суду одну заяву про відновлення втраченого судового провадження і про вчинення процесуальної дії, пов’язаної з втраченим провадженням (зазвичай про видачу дубліката виконавчого листа). У такому випадку ці питання також не можуть розглядатись в одному провадженні з ухваленням одного рішення. Так, у справі №409/1548/16-ц (провадження №2-в/409/63/16) Білокуракинський районний суд Луганської області, розглянувши заяву про відновлення втраченого судового провадження, у якій заявниця також просила видати дублікат втраченого виконавчого листа, визнав недоцільним розгляд цих питань в одному провадженні. Керуючись згаданими роз’ясненнями ВСС, суд зробив висновок, що вказані вимоги можуть бути роз’єднані у самостійні провадження, оскільки їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи, у зв’язку з чим визнав за необхідне виділити заяву про видачу дубліката втраченого виконавчого листа в самостійне провадження. У зв’язку із цим суд ухвалив заявлені вимоги роз’єднати у самостійні провадження. При цьому вимогу про відновлення втраченого провадження ухвалив продовжити у цьому провадженні, а вимогу про видачу дубліката виконавчого листа — передати до канцелярії суду для виконання вимог ст.11¹ ЦПК.

Аналіз судової практики у такій категорії справ засвідчили, що в багатьох випадках відкриття провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за наявності прямої вказівки апеляційного суду щодо необхідності відновлення втраченого провадження для забезпечення розгляду апеляційної скарги на судове рішення, постановлене у такому провадженні. Крім того, у судовій практиці мають місце випадки відновлення провадження з ініціативи суду у разі одночасної втрати великої кількості судових проваджень внаслідок аварій техногенного характеру (наприклад, пожежа, затоплення приміщення), а також умисних протиправних дій окремих осіб (наприклад, підпал приміщення суду Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області).

У зв’язку з відсутністю законодавчого врегулювання існує неоднакова практика судів щодо процесуального оформлення ініціативи суду про відновлення втраченого судового провадження. Зокрема, в одних випадках відкриття провадження у справі здійснювалось суддею на підставі окремого наказу голови суду (низка справ Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області), в інших випадках — на підставі заяви керівника апарату суду (справа №636/2751/2014 Чугуївського міського суду Харківської області). Також в одній із справ приводом для відновлення втраченого судового провадження був акт службової перевірки за фактом відсутності оригіналів документів у матеріалах справи, який містив висновок про необхідність відновлення втрачених матеріалів справи. При цьому питання про відновлення частково втраченого судового провадження вирішувалось суддею, у провадженні якого знаходилась справа, без постановлення ухвали про відкриття провадження (справа №2218/16732/2012 Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області).

Так, Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у зв’язку зі знищенням великої кількості матеріалів справ внаслідок пожежі у приміщенні суду під час подій початку 2014 року відновлення втрачених матеріалів справ здійснюється на підставі окремих наказів голови суду. Такі накази було видано головою суду щодо відновлення, зокрема, справи №2-1115/11 за позовом А.О.М. до В.А.Є. про стягнення аліментів та справи №2-н-3437/2011 за заявою Т.Н.М. до ПП «О» про видачу судового наказу щодо стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.

У згаданій справі Чугуївського міського суду Харківської області №636/2751/2014 (провадження №2-в/636/1/14) керівником апарату цього суду за дорученням зборів суддів було подано заяву про відновлення втраченого судового провадження (в порядку розд.ІХ ЦПК). На підставі цієї заяви керівника апарату суду в справі було відкрито провадження і рішенням від 24.01.2014 відновлено провадження у цивільній справі №2036/1886/2012 за позовом М.Ю.О. до ПАТ «СК «П» про стягнення належного страхового відшкодування та моральної шкоди.

Враховуючи наявність неоднакової практики щодо порядку ініціювання судом відновлення втраченого судового провадження, слід зазначити, що у разі, якщо є привід для відновлення втраченого судового провадження (наприклад, акт службової перевірки, яким встановлено факт втрати судового провадження, довідка з архіву суду щодо знищення матеріалів справи у зв’язку із закінченням строку зберігання тощо) правильним вбачається застосування за аналогією п.2.3.44 положення про АСДС та ініціювання справи про відновлення втраченого судового провадження з обов’язковим постановленням ухвали про відкриття провадження суддею, у провадженні якого знаходилась справа. У разі якщо передача цього питання для вирішення раніше визначеному у справі судді є неможливою у зв’язку з його відсутністю, справа розподіляється між суддями в загальному порядку за правилами, визначеними засадами використання автоматизованої системи документообігу суду.

Як приклад правильного вирішення цього питання можна навести справу Деснянського районного суду м.Чернігова, де відновлення матеріалів справи №2/750/1/13 (провадження №2/7584/11), факт втрати яких встановлено за результатами службової перевірки, було ініційоване з постановленням ухвали про відкриття провадження (№2 в/750/1/14) суддею цього суду, у якого ця справа раніше перебувала на розгляді.

Відповідно до ст.403 ЦПК втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі. Тлумачення зазначеної норми у сукупності з положеннями ст.26 ЦПК, де визначено склад осіб, які беруть участь у справі, дозволяє дійти висновку, що заява про відновлення втраченого судового провадження подається особами, які мали конкретний процесуальний статус у втраченому провадженні як позивач, відповідач, третя особа, представник, заявник або заінтересована особа, а також як орган та особа, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб. При цьому звертаємо увагу, що немає ніякого значення, який саме процесуальний статус з числа осіб, які брали участь у справі, мав заявник.

Разом з тим результати проведеного узагальнення засвідчили наявність у судів різних підходів до визначення кола осіб, які мають право ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження, що зумовлено неоднаковим розумінням зазначених норм ЦПК.

Зокрема, неоднаковим є підхід судів щодо права прокурора ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження, у тому числі у випадку, якщо він не брав участі у розгляді відновлювальної справи.

Так, під час розгляду Дніпровським районним судом м.Херсона справи №666/6814/14 ц про відновлення втраченого судового провадження за заявою ВАТ «ХБК» заступником прокурора Херсонської області було подано заяву про вступ прокурора у розгляд справи з метою захисту інтересів держави. Ухвалою від 12.02.2015 заяву ВАТ «ХБК» про відновлення втраченого судового провадження залишено без задоволення у зв’язку з тим, що зібраних матеріалів недостатньо для точного відновлення втраченого судового провадження.

Заступником прокурора Херсонської області зазначену ухвалу Дніпровського районного суду м.Херсона було оскаржено в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі прокурора, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції безпідставно відмовив прокурору у наданні можливості здійснювати захист інтересів держави у цій справі. При цьому будь-яких процесуальних рішень з цього приводу суд не ухвалював.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 26.02.2015 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Херсонської області, який діє в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна у Херсонській області, зазначивши, що підстав для повернення скарги особі, що її подала, або залишення скарги без руху не вбачається. Ухвалою від 9.04.2015 суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу, скасувавши ухвалу суду першої інстанції та направивши справу для продовження розгляду.

Проаналізувавши повноваження, якими прокурор наділений процесуальним законодавством та законом «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді, враховуючи, що відновлення провадження не є стадією процесу, слід дійти висновку, що у разі якщо прокурор брав участь у розгляді справи, подавши заяву в інтересах певної особи, користуючись процесуальними правами цієї особи (ч.1 ст.46 ЦПК), то він має право ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження.

З урахуванням положень стст.26, 38, 44 ЦПК правом подання заяви про відновлення втраченого судового провадження наділений і представник особи.

Разом з тим під час підготовки цього узагальнення у судовій практиці було виявлено випадки неправильного застосування зазначених норм ЦПК, наслідком чого було повернення судом заяви про відновлення втраченого судового провадження представнику особи, яка брала участь у справі, у зв’язку з відсутністю у нього повноважень на подання такої заяви.

Так, в ухвалі Харківського районного суду Харківської області від 5.10.2015 про повернення заяви про відновлення втраченого судового провадження зазначено, що заявником у справі про відновлення втраченого судового провадження є представник З.А.Ю. — Г.О.О., який не є особою, що брала участь у справі за позовом З.А.Ю. до Акціонерної компанії «Харківобленерго» про стягнення матеріальної та моральної шкоди. З доданого до заяви договору між З.А.Ю. та адвокатом Г.О.О. не вбачається у останнього права підпису та подання від імені З.А.Ю. до суду позовів або заяв будь-якого змісту.

Апеляційний суд Харківської області з таким висновком суду першої інстанції не погодився і 18.11.2015 скасував ухвалу Харківського районного суду Харківської області, зазначивши у своїй ухвалі, що між Г.О.О. та З.А.Ю. було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого представнику надані всі права, передбачені чинним законодавством для представника та захисника особи, інтереси якої представляє адвокат. Текст договору не містить будь-яких застережень щодо обмеження Г.О.О. у його діях, як представника, а отже, він має ті ж права, що й сторона у справі. Суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відсутність у Г.О.О. права звернутись до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження в інтересах З.А.Ю., оскільки такий обсяг повноважень охоплюються змістом укладеного договору, а також не суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства.

Таким чином, якщо у документі, що посвідчує повноваження представника, немає відповідного застереження, такий представник має право від імені особи, яку представляє, подавати до суду заяву про відновлення втраченого судового провадження.

Стаття 37 ЦПК передбачає процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов’язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір. При цьому суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу, а всі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього так само, як вони були обов’язкові для особи, яку він замінив.

Слід зауважити, що деякі суди, на порушення ст.37 ЦПК, відмовляють у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження за заявою правонаступників осіб, які брали участь у справі. Так, у справі №644/6366/14-ц ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 2.09.2014 заявнику було відмовлено у відкритті провадження про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-629/1957 за позовом С.М.М. до С.С.Т. про визнання права власності на 1/2 частину спірного будинку. В ухвалі суд зазначив, що заявник не є стороною у справі, а сторони у справі, яку просять відновити, померли та спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Апеляційний суд Харківської області 8.10.2014 скасував ухвалу Орджонікідзевського районного суду м.Харкова та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. При цьому апеляційний суд у своїй ухвалі зазначив, що, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою К.Н.С. про відновлення втраченого судового провадження, суд першої інстанції не звернув увагу на роз’яснення, надані у п.38 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2, згідно з якими втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі (їх правонаступників), або за ініціативою суду. Заявниця є правонаступником померлої С.М.М. та не позбавлена права на звернення в суд із заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Досить дискусійним та неоднозначним у судовій практиці, незважаючи на норму ст.403 ЦПК, є питання щодо права особи, яка не брала участі у справі, подати заяву про відновлення втраченого судового провадження, якщо суд вирішив питання про її права і обов’язки. Деякі суди відкривають провадження та ухвалюють рішення за заявами таких осіб про відновлення втраченого судового провадження, інші — відмовляють у відкритті провадження у справі (п.1 ч.2 ст.122 ЦПК).

Так, Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 19.06.2015 відмовив у відкритті провадження у справі за заявою П.С.В. про відновлення втраченого судового провадження. Ухвалу суд мотивував тим, що заявник не наводить підстав про те, що він був стороною у справі, провадження в якій просить поновити. Отже, заявник позбавлений можливості захищати свої права та інтереси в межах вказаного провадження, а вправі звертатись до суду з окремою заявою.

Крім того, ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 29.05.2014 в справі №639/4593/14-ц (провадження №2-в/639/1/14) заявнику відмовлено у відкритті провадження за заявою П.В.П. про відновлення втраченого судового провадження. Судом було встановлено, що заявник звернувся до суду із зазначеною заявою у зв’язку з необхідністю відновлення втраченого судового провадження у справі №2-1506/01 в частині ухвали Жовтневого районного суду м.Харкова від 27.01.2000 про скасування ухвали цього суду від 19.01.2000, про накладання арешту на квартиру, співвласником якої він є. У квітні 2014 року він звернувся до нотаріальної контори з питання відчуження цього майна, проте йому було відмовлено в зв’язку з арештом на вказану квартиру ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 19.01.2000. У матеріалах архівної справи (№2-1506/01), що зберігається в архіві Жовтневого районного суду м.Харкова, відсутні документи, що стосуються накладення арешту на квартиру.

Відмову у відкритті провадження за заявою заявника про відновлення втраченого судового провадження суд, зокрема, мотивував тим, що як вбачається з матеріалів та зазначається заявником, він не є особою, яка брала участь у справі.

Водночас у судовій практиці непоодинокими є й протилежні приклади, коли суди відновлюють втрачене судове провадження за власною ініціативою, якщо таке відновлення є необхідним для захисту прав особи, яка не брала участі у справі, але в якій суд вирішив питання про її права і обов’язки.

Так, рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 13.05.2015 задоволено заяву В.В.Ф. про відновлення втраченого судового провадження за ініціативою суду та відновлено судове провадження в частині, що необхідна для розгляду апеляційної скарги. Рішення ґрунтувалось на тому, що В.В.Ф. подала апеляційну скаргу на рішення суду у справі №2 180/05 про встановлення факту прийняття спадщини, оскільки цим рішенням порушуються її права, хоч вона й не брала участі у справі.

Також за ініціативою Московського районного суду м.Харкова (справа №643/8173/15-ц, провадження №2-в/643/3/15) відновлено судове провадження у справі за позовом Б.Ю.В. до М.С.С. про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди в частині ухвали про накладення арешту на автомобіль, який належить М.С.С. Рішення мотивоване тим, що банком (який не брав участі у справі) було подано апеляційну скаргу на зазначену ухвалу.

Як приклад слід також навести справу про відновлення втраченого судового провадження у справі №267/8051/13-ц.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 4.12.2015 заяву П.Г.Є. про відновлення втраченого судового провадження у справі №267/8051/13-ц повернуто заявнику. Повертаючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви та доданої до неї матеріалів встановлено, що заявник не була стороною у справі №267/8051/13-ц, а тому відповідно до ст.403 ЦПК її заява про відновлення зазначеного судового провадження підлягає поверненню.

Заявником оскаржено зазначену ухвалу в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі П.Г.Є. просила ухвалу суду скасувати та зобов’язати Краматорський міський суд Донецької області ініціювати відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №267/8051/13-ц.

Апеляційним судом Донецької області ухвалу суду першої інстанції скасовано з передачею питання про ініціювання судом відновлення провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи рішення Краматорського міського суду Донецької області, апеляційний суд зазначив, що відновлення втраченого судового провадження П.Г.Є. необхідно для апеляційного оскарження ухвали Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 11.12.2013 у справі №267/8051/13-ц. Повертаючи заяву П.Г.Є., суд першої інстанції не врахував, що заявниця просила суд ініціювати відновлення провадження у справі, тобто просила суд скористатися своїми дискреційними повноваженнями та за ініціативою суду вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження, оскільки це потрібно для надсилання справи до суду апеляційної інстанції для вирішення її апеляційної скарги на ухвалу Гірницького районного суду м.Макіївки Донецької області від 11.12.2013. На порушення ст.403 ЦПК, суд першої інстанції не вирішив клопотання заявника про ініціювання судом відновлення провадження у справі з урахуванням заяви П.Г.Є. та наданих нею документів, повернув її заяву про відновлення втраченого судового провадження.

З огляду на те що норма ст.403 ЦПК не передбачає можливості подання заяви про відновлення втраченого судового провадження особами, які не брали участі у справі, то наступають наслідки, передбачені п.1 ч.2 ст.122 ЦПК (відмова у відкритті провадження у справі), а якщо таку заяву подано особою, яка не має повноважень на звернення до суду та на ведення справи, то застосовуються положення, передбачені п.3 ч.3 ст.121 ЦПК (повернення заяви).

Водночас слід наголосити на доцільності внесення змін до ст.403 ЦПК шляхом розширення передбаченого нею кола суб’єктів, що мають право ініціювати питання про відновлення втраченого судового провадження, та за аналогією з правом апеляційного та касаційного оскарження (ч.1 ст.292, ч.1 ст.324 ЦПК) надати таке право особам, які хоч і не брали участі у справі, але суд у провадженні, матеріали якого втрачено, вирішив питання про їх права, свободи чи обов’язки.

Статтею 405 ЦПК передбачено вимоги до змісту заяви про відновлення втраченого судового провадження. Так, відповідно до частини першої цієї статті у заяві повинно бути зазначено:

про відновлення якого саме провадження просить заявник;

чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження;

якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник;

хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб;

що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них;

поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним;

для якої мети необхідне їх поновлення.

Водночас, вирішуючи питання про відповідність заяви про відновлення втраченого судового провадження вимогам закону, суди повинні враховувати не лише встановлені ст.405 ЦПК вимоги до такої заяви, а й загальні вимоги, передбачені ст.119 ЦПК, оскільки, як вже зазначалося, на цей вид провадження поширюються загальні правила здійснення судочинства, крім особливостей, встановлених розд.ІХ ЦПК.

Результати надісланих для проведення узагальнення матеріалів цивільних справ засвідчили, що заяви про відновлення втраченого судового провадження часто не відповідають вимогам ст.405 ЦПК. Найбільш поширеними недоліками таких заяв є відсутність у них відомостей щодо місця проживання чи місцезнаходження осіб, які брали участь у справі, не зазначення переліку документів, поновлення яких заявник вважає необхідним, а також мети їх поновлення.

За наявності у заяві про відновлення втраченого судового провадження зазначених недоліків суди, як правило, постановляють ухвалу про залишення заяви без руху на підставі ст.406 ЦПК, якою передбачено наслідки недодержання вимог до змісту заяви. Так, частиною першою цієї статті передбачено, що якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Слід зауважити, що цією статтею не передбачено наслідків для заявника у разі, якщо недоліки заяви про відновлення втраченого судового провадження ним не будуть усунуті. Правильною є практика судів, які в таких випадках, застосовуючи аналогію зі ст.121 ЦПК, повертають таку заяву заявнику.

Так, у справі №645/2892/14-ц (провадження №2-в/645/2/14) Фрунзенським районним судом м.Харкова постановлено ухвалу від 3.04.2014 про залишення заяви Г.О.І. без руху з наданням строку для усунення недоліків. Ухвалу мотивовано тим, що зі змісту заяви Г.О.І. не встановлено, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі. Заява не містить даних про місце проживання чи місце знаходження осіб, які брали участь у справі. Незрозуміло, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, чи втрачено воно в повному обсязі чи збереглися в архіві суду окремі документи у справі. На підтвердження вказаних обставин не надана відповідна довідка архіву суду. В заяві не зазначено які саме документи слід поновлювати та для якої мети.

Ухвалою цього суду від 30.04.2014 заяву визнано неподаною та повернуто заявнику у зв’язку з тим, що у встановлений строк недоліки заяви усунуто не було.

Як вбачається зі змісту ст.406 ЦПК, наявність у заяві відомостей щодо мети відновлення втраченого судового провадження є визначальною для оцінки судом відповідності такої заяви вимогам закону та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Це обумовлено тим, що мета відновлення втраченого судового провадження має бути пов’язана із захистом прав та інтересів заявника, а від самої мети відновлення може залежати обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягатимуть відновленню.

Як вже зазначалося, відсутність у заяві посилання на мету відновлення провадження відповідно до ч.1 ст.406 ЦПК є підставою для залишення заяви без руху. Суди в цілому правильно застосовують зазначену статтю, однак існують випадки, коли суди помилково приходять до висновку про відсутність у заяві відомостей про мету відновлення втраченого судового провадження.

Так, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19.03.2014 в справі №22-ц/796/3506/14 скасовано ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва від 6.12.2013 про повернення заявнику заяви про відновлення втраченого судового провадження у справі №2-1446/2001, а питання передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення. Як вбачається з матеріалів справи, заявник у заяві зазначив, що відновлення втраченого провадження є необхідним для реалізації права на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 23.03.2001. Проте ухвалою цього суду від 29.10.2013 заява безпідставно залишена без руху з посиланням на те, що у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомостей, необхідних для його відновлення. На виконання цієї ухвали було подано нову редакцію заяви, в якій повторно зазначено, що метою відновлення втраченого провадження є апеляційне оскарження судового рішення, яке було прийнято за результатами розгляду цивільної справи №2-1446/2001, яка була знищена, а відсутність цивільної справи позбавляє суд апеляційної інстанції можливості розглянути апеляційну скаргу заявника на вказане рішення суду.

Згідно з ч.2 ст.406 ЦПК, якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов’язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито.

Так, Іванівський районний суд Одеської області у справі №499/1671/13-ц (провадження №2-в/499/1/13), оцінюючи мету щодо звернення заявника до суду із заявою про відновлення втраченого провадження (оскарження за нововиявленими обставинами постановлених у справі окремих ухвал щодо нього) та пов’язаність звернення із захистом його прав та інтересів і можливістю оскарження таких ухвал у зв’язку із нововиявленими обставинами, констатував, що звернення Д.В.Є. із заявою не можна пов’язувати з захистом його прав та інтересів, оскільки перегляд окремих ухвал суду за нововиявленими обставинами положення ч.1 ст.361 ЦПК не передбачають. З урахуванням зазначеного Іванівський районний суд Одеської області ухвалою від 1.11.2013 залишив заяву про відновлення втраченого провадження без розгляду на підставі ч.2 ст.406 ЦПК.

Водночас на практиці існують випадки необґрунтованої відмови судами першої інстанції у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишення заяв без розгляду. Однак апеляційні суди, як правило, скасовують постановлені у таких випадках ухвали місцевих судів.

Так, у травні 2015 року М.Л.Г звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області (провадження №2-в/127/2/15) із заявою про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-5491/11 в частині низки письмових доказів у справі (офіційний лист ректора, висновок комісії, доповідні записки). Відновлення зазначених документів заявниця просила у зв’язку з тим, що вони є підставою для перегляду рішення Ленінського районного суду м.Вінниці у зазначеній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.08.2015 було відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою М.Л.Г. про відновлення частково втраченого судового провадження у зв’язку з тим, що мета відновлення провадження, яку заявниця зазначила у своїй заяві, не пов’язана із захистом її прав. В ухвалі суд зазначив, що жодних письмових документів, які свідчили б про те, що доповідні записки є фальшивими, що підтверджувалось би вироком суду, не надано. Також з матеріалів цивільної справи вбачається, що висновок комісії не існував.

Апеляційний суд Вінницької області ухвалою від 21.09.2015 скасував ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання про прийняття до розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі №2-5491/11. При цьому суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що доводи заяви М.Л.Г. пов’язані з її наміром звернутись щодо перегляду рішення Ленінського районного суду м.Вінниці від 23.02.2012 за нововиявленими обставинами, тобто заява М.Л.Г. про відновлення втраченого судового провадження відповідає вимогам ст.405 ЦПК.

У судовій практиці існують також випадки, коли після відкриття провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження відпадає потреба (мета) такого відновлення. Це може бути зумовлено, зокрема, віднайденням матеріалів справи (справа Центрального районного суду м.Миколаєва №490/8420/15-ц), відкликанням апеляційної скарги на рішення, ухвалене у втраченому провадженні (справа Охтирського міськрайонного суду Сумської області №583/783/14-ц), тощо. У таких випадках суди, як правило, залишають заяву (справу — якщо провадження відкрите за ініціативою суду) про відновлення втраченого судового провадження без розгляду з посиланням на ч.2 ст.406 або п.4 ч.1 ст.207 ЦПК, застосовуючи аналогію процесуального закону на підставі ч.8 ст.8 ЦПК.

Так, Охтирським міськрайонним судом Сумської області було відкрито провадження у справі №583/783/14-ц (провадження №2-в/583/1/14) про відновлення втраченого судового провадження на підставі ухвали Апеляційного суду Сумської області з метою вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Р.В.О. на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.08.2004 у справі №2-1362/2004. Проте після відкриття провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження апеляційну скаргу, для забезпечення розгляду якої суд ініціював питання про відновлення провадження, було відкликано. У зв’язку з цим суд першої інстанції на підставі ч.2 ст.406 ЦПК постановив ухвалу про залишення провадження у справі за заявою Р.В.О. без розгляду. При цьому суд зробив висновок, що, оскільки на час розгляду справи мета відновлення втраченого провадження відпала, наявні всі підстави для залишення справи про відновлення провадження без розгляду.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦПК до заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі. Це правило є винятком із загальних правил, встановлених ст.64 ЦПК щодо вимог до письмових доказів, та зумовлене особливостями провадження у справі про відновлення втраченого судового провадження.

Слід зазначити, що коло необхідних документів, які додаються до заяви про відновлення матеріалів кожної конкретної цивільної справи, залежить від її характеру і від того, в якому обсязі ініціатор судового розгляду просить поновити судове провадження (повне чи часткове відновлення). Зокрема, до заяви про відновлення втраченого судового провадження може бути додано копії позовної заяви, копії апеляційної або касаційної скарги, рішення, ухвала, судові повістки або повідомлення, виконавчі листи, інші документи, які вказують на наявність судової справи і зміст вчинених у ній процесуальних дій та ухвалених процесуальних документів.

Відповідно до вимог ст.402 ЦПК відновленню підлягає тільки втрачене судове провадження у цивільній справі, закінчене ухваленням рішення, або у якій провадження закрито. Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню, що прямо передбачено ч.3 ст.406 ЦПК. Заявник у такому разі може пред’явити новий позов. Разом з тим у судовій практиці існують випадки відновлення судами провадження, втраченого до закінчення судового розгляду.

Так, Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у справі №243/8878/15-ц (провадження №2-в/243/9/2015) рішенням від 12.11.2015 відновив повністю втрачене судове провадження у цивільній справі за позовом банку до Особи 1, Особи 2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зустрічним позовом Особи 2 про визнання договору поруки припиненим.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції, на порушення ч.3 ст.406 ЦПК, не звернув уваги на те, що ухвалою Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 6.06.2014 в справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз. На час розгляду справи про відновлення втраченого судового провадження справа перебувала в інституті судових експертиз.

Результати аналізу судової практики у справах про відновлення втраченого провадження також засвідчили наявність неоднакового застосування ст.406 ЦПК, що зумовлено різним розумінням того, яке провадження слід вважати закритим відповідно до ст.402 ЦПК. У зв’язку з цим в судовій практиці існують випадки розгляду та вирішення судами справ про відновлення втраченого судового провадження, яке було закінчене постановленням ухвали про залишення позову без розгляду. У таких випадках суди керуються тим, що така ухвала, так само як і ухвала про закриття провадження у справі, є формою закінчення провадження у справі.

Зокрема, у справі №2/750/1/13 (провадження №2-в/750/1/14) Деснянський районний суд м.Чернігова за результатами розгляду питання про відновлення втраченого судового провадження відновив провадження у цивільній справі, у якій позовну заяву було залишено без розгляду.

Однак у таких випадках суди не враховують, що, на відміну від закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду пов’язане з існуванням обставин, які можуть бути усунені в майбутньому. Тому особа не позбавлена можливості захистити свої права, повторно звернувшись до суду з аналогічним позовом.

Крім того, суди у зазначених випадках не звертають уваги на формулювання норм ст.404 та ч.1 ст.405 ЦПК, де йдеться саме про постановлення ухвали про закриття провадження у справі. Зокрема, відповідно до ст.404 ЦПК заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Зміст зазначеної норми чітко вказує на те, що заява в порядку розд.ІХ ЦПК може бути подана щодо провадження, у якому ухвалено рішення по суті справи або постановлено ухвалу про закриття провадження у справі.

У зв’язку з цим слід зробити висновок, що ухвала про залишення позову без розгляду не є закриттям провадження у справі в розумінні ст.402 ЦПК.

Норми ч.3 ст.406 ЦПК, передбачаючи, що не підлягає відновленню судове провадження, яке втрачене до закінчення судового розгляду, не врегульовують питання щодо наслідків подання заяви про відновлення провадження у справі, розгляд якої не закінчено ухваленням рішення по суті справи або закриттям провадження. Деякі суди у таких випадках повертають заяву заявнику за аналогією з ч.3 ст.121 ЦПК, а інші — відмовляють у відкритті провадження у справі. Однак звертаємо увагу, що це питання розкрито у постанові Пленуму ВСУ №2, де зазначено, що суд відмовляє у відкритті провадження, якщо воно не було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження у справі.

У зв’язку з цим правильною слід визнати практику судів, які, встановивши зі змісту заяви факт незавершеного провадження, відмовляють у відкритті провадження у справі з посиланням на ст.402—406 ЦПК та п.1 ч.2 ст.122 ЦПК, а не повертають її заявникові за аналогією з ч.3 ст.121 ЦПК.

Зокрема, у справі №2-4620/08 ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29.10.2008 позов Особи 1 залишено без розгляду. На вказану ухвалу суду 23.04.2015 Особа 1 подала апеляційну скаргу, однак згідно з актом від 15.05.2014 цивільна справа №2-4620/08 була знищена у зв’язку із закінченням передбаченого строку зберігання. Разом з тим ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.05.2015 відмовлено у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого провадження у справі №2-4620/08 на підставі стст.402—406 ЦПК, оскільки провадження не було закінчене ухваленням рішення або постановленням ухвали про закриття провадження у справі.

Разом тим, враховуючи наявність неоднакового застосування судами ч.3 ст.406 ЦПК, доцільним є доповнення цієї норми положенням, відповідно до якого у разі подання заяви про відновлення провадження, втраченого до закінчення судового розгляду, суддя своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення втраченого провадження, а якщо провадження було відкрите — постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду.

Якщо провадження на підставі ч.3 ст.406 ЦПК не підлягає відновленню, то заявник, як вже зазначалося, може пред’явити новий позов. При цьому в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв’язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов’язково зазначено. Такі вимоги до ухвали про відкриття провадження у новій справі зумовлені тим, що нова справа буде стосуватися спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому, якщо в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі не буде зазначено, що новий позов було подано у зв’язку з втратою незакінченого провадження, суддя може відмовити у відкритті провадження у справі у зв’язку з тим, що у провадженні цього суду є тотожний позов.

Однією з особливостей справ про відновлення втраченого судового провадження є те, що заявник у цій категорії справ звільняється від оплати судових витрат (ст.409 ЦПК). Результати аналізу судової практики засвідчили відсутність труднощів, пов’язаних із застосуванням судами цієї норми. Хоча існують поодинокі випадки, коли судді місцевих судів залишали без руху заяву про відновлення втраченого судового провадження у зв’язку з недоліками, до яких відносили, зокрема, несплату судового збору.

Натомість досить проблемним на практиці для апеляційних судів виявилось питання щодо наявності у заявника пільг щодо сплати судового збору при поданні апеляційної скарги на рішення або ухвалу суду, постановлені у справі про відновлення втраченого судового провадження. Так, деякі судді вважають, що особи звільняються від сплати судового збору виключно за подання заяви про відновлення втраченого судового провадження, а тому за подання апеляційних скарг на судові рішення, ухвалені в межах такого провадження, зобов’язані сплачувати судовий збір за ставками, встановленими законом «Про судовий збір».

Прикладом такого підходу до розуміння ст.409 ЦПК є ухвала Апеляційного суду Запорізької області від 26.02.2015 в справі №236/216/15 (провадження №22ц/778/2232/15), якою апеляційну скаргу С.М.Я. на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області про закриття розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження залишено без руху у зв’язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги.

Такий самий підхід застосовано Апеляційним судом м.Києва у справі №22-3506/14, в якій 5.02.2014 було постановлено ухвалу про залишення апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м.Києва у справі про відновлення втраченого провадження без руху у зв’язку з несплатою судового збору.

Натомість правильним слід визнати підхід, відповідно до якого законом не передбачено справляння судового збору за подання заяви про відновлення справи. Проте з апеляційних та касаційних скарг на ухвали, винесені за результатами розгляду таких заяв, судовий збір справляється на загальних підставах згідно із законом «Про судовий збір». У разі подання нової позовної заяви (іншої заяви, скарги) сплата (стягнення) судовий збіу не справляється, якщо він вже був сплачений (стягнутий) у розгляді первісно поданої заяви (скарги) і є докази відповідної сплати (стягнення).

Водночас під час вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження судді апеляційного суду, застосовуючи ст.409 ЦПК, повинні враховувати, що від сплати судового збору звільнені лише заявники у цій категорії справ, а інші учасники судового розгляду (зацікавлені особи) при поданні апеляційної скарги мають сплачувати судовий збір у порядку і за ставками, встановленими законом «Про судовий збір».

Винятком з передбаченого ст.409 ЦПК загального правила щодо звільнення заявника від оплати судових витрат є подання завідомо неправдивої заяви. Це може бути, зокрема, у випадку, якщо заявникові на момент звернення до суду було достеменно відомо про те, що судове провадження не втрачено. У такому разі судові витрати відшкодовуються заявником. При цьому судам слід враховувати, що підставою для стягнення із заявника судових витрат є встановлення судом факту навмисного надання суду неправдивої інформації, про що судом має бути зазначено в ухвалі, якою заявнику відмовлено у відновленні втраченого судового провадження. Крім того, враховуючи загальні вимоги ЦПК до змісту судових рішень, про стягнення із заявника судових витрат повинно бути вказано в резолютивній частині такої ухвали.

У матеріалах, які надійшли для проведення узагальнення, деякі суди апеляційної інстанції вказали на проблему щодо наявності підстав для стягнення судового збору за подання апеляційної скарги у справі, провадження в якій відновлено, якщо судовий збір було сплачено у втраченому на етапі апеляційного розгляду провадженні й у відновлених матеріалах міститься копія документа про його сплату. Це питання постало, зокрема, у зв’язку з тим, що у новій редакції закону «Про судовий збір», яка набрала чинності з 1.09.2015, збільшено ставки судового збору.

Так, у справі №271/7062/13 (провадження №22-ц/775/483/2) Апеляційний суд Донецької області, вивчивши відновлені матеріали справи, ухвалою від 4.08.2015 залишив апеляційну скаргу без руху у зв’язку з тим, що вона не була оплачена судовим збором. В подальшому апеляційну скаргу судом було визнано неподаною та повернуто. При цьому слід зауважити, що судом першої інстанції під час розгляду справи про відновлення втраченого судового провадження було встановлено, що у справі було відкрите апеляційне провадження і ухвалою апеляційного суду було призначено розгляд справи. Це свідчить про те, що апеляційна скарга відповідала вимогам ЦПК щодо її форми та змісту, у тому числі щодо наявності документа про сплату судового збору.

Таким чином, залишаючи апеляційну скаргу без руху та повертаючи її у зв’язку з несплатою судового збору, апеляційний суд вважав, що за подання апеляційної скарги має бути повторно сплачений судовий збір. Зазначений підхід є помилковим, оскільки, як вже зазначалося, відновлене провадження повністю замінює втрачене провадження, а законом «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору двічі за подання одного і того самого процесуального документа в рамках однієї справи. Це також стосується випадків, ко ли особою на підставі ч.3 ст.406 ЦПК було пред’явлено новий позов, до якого долу чено документ про сплату судового збору на момент подачі первісного позову в справі, провадження у якій було втрачено до закінчення судового розгляду (прикладом неправильного вирішення цього питання є ухвали Пологівського районного суду Запорізької області в справі №324/166/16-ц про залишення позовної заяви без руху від 8.02.2016 та про залишення позову без розгляду від 2.03.2016).

(Далі буде)

Голова                                  Б.ГУЛЬКО
Секретар пленуму              Д.ЛУСПЕНИК