Спір щодо відмови органу РАЦС внести зміни до актового запису цивільного стану є публічно-правовим. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №826/5812/14.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

3 жовтня 2017 року                         м.Київ                               №826/5812/14

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого — ПРОКОПЕНКА О.Б.,
суддів: ГРИЦІВА М.І., КРИВЕНДИ О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 4 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в м.Києві про визнання незаконною відмови щодо зміни по батькові,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року Особа 4 звернулася до суду з позовом про визнання незаконною відмови відділу РАЦС від 26.03.2014 у зміні по батькові «Особа 4» на «Особу 4» та зобов’язання провести реєстрацію зміни по батькові.

Позовні вимоги обґрунтувала тим, що проживала із вітчимом, свого біологічного батька, який нею не цікавився та ухилявся від виконання батьківських обов’язків, не пам’ятає.

Окружний адміністративний суд м.Києва постановою від 22.05.2014 позов задовольнив. При цьому суд послався на рішення Європейського суду з прав людини від 16.05.2013 у справі «Гарнага проти України», який постановив, що Україна порушила стосовно заявниці ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, відмовивши в зміні по батькові особи.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 17.07.2014 рішення суду першої інстанції скасував та відмовив у задоволенні позову. Своє рішення суд мотивував тим, що законом «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 1.07.2010 №2398-VІ та Порядком розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 11.07.2007 №915, не передбачено зміни по батькові особи з тих підстав, на які посилається позивач.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 15.07.2015 касаційну скаргу Особи 4 задовольнив частково: рішення судів попередніх інстанцій скасував та закрив провадження у справі.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до ст.123 Сімейного кодексу зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану, вносяться на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 цього кодексу, а відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу у порядку цивільного судочинства розглядаються справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, то спір в цій справі підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду касаційної інстанції, Особа 4 подала до ВСУ заяву про її перегляд з підстав, передбачених пп.1, 2 та 5 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові ВСУ висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. Просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову.

На обґрунтування заяви додає копії ухвал ВАС від 30.06 та 2.07.2015 у справах №№К/800/15752/15 та К/9991/72495/12 відповідно, в яких суд касаційної інстанції переглядав рішення щодо спорів про відмову органів державної реєстрації актів цивільного стану у зміні по батькові особи у порядку адміністративного судочинства. Крім того, ВАС у цих рішеннях погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог про зміну по батькові особи, посилаючись на рішення ЄСПЛ від 16.05.2013 «Гарнага проти України» та постанову ВСУ від 27.01.2014 у справі №21-418а13.

На обґрунтування підстави, передбаченої п.5 ч.1 ст.237 КАС, посилається на постанову ВСУ від 27.01.2014 у справі №21-418а13, якою цей суд, розглянувши справу після ухвалення рішення ЄСПЛ від 16.05.2013 «Гарнага проти України», скасував рішення судів попередніх інстанцій, а справу направив на новий судовий розгляд.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що заява Особи 4 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, виник у зв’язку з відмовою відділу РАЦС внести зміни до відповідного актового запису на підставі заяви Особи 4.

Відділ РАЦС є державним органом — суб’єктом владних повноважень, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію актів цивільного стану, яка має публічно-правову природу. Спір щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є публічно-правовим, тому належить до адміністративної юрисдикції.

Разом із тим предметом спору щодо відмови органу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи є власне рішення, дії чи бездіяльність відповідного органу, що й оскаржила Особа 4.

З огляду на наведене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ дійшла висновку, що рішення ВАС про закриття провадження у справі не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Ураховуючи наведене, керуючись п.6 «Прикінцевих та перехідних положень» закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII, стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву Особи 4 задовольнити частково.

Ухвалу ВАС від 15.07.2015 скасувати, а справу за позовом Особи 4 до відділу державної РАЦС Печерського районного управління юстиції в м.Києві про визнання незаконною відмови щодо зміни по батькові передати до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою позивача.

Постанова є остаточною й не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.