Нормами ЦК 1963 року не було передбачено надання додаткового строку для прийняття спадщини. Такий висновок зробив ВС в постанові №556/1354/15-ц.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

18 січня 2018 року                                   м.Київ                              №556/1354/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О. (суддя-доповідач), КОРОТУНА В.М., КРАТА В.І., КУРИЛО В.П. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 2 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 8.12.2015,

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК в редакції закону «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3.10.2017 №2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

У серпні 2015 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до Великожолудської сільської ради Володирецького району Рівненської області, Особи 2, Особи 3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини після смерті батька Особи 4, померлого Інформація 1, терміном 3 місяці.

Позовна заява Особи 1 мотивована тим, що Інформація 1 помер його батько  Особа 4, після якого залишилося спадкове майно, яке складається з житлового будинку за Адресою 1. Спадкоємцями першої черги після батька є він, його рідні брати — відповідачі у справі та їхня рідна сестра — Особа 5, яка Інформація 2 померла.

Посилаючись на те, що за домовленістю спадкоємці відмовилися від спадщини на користь сестри, проте після її смерті він дізнався, що Особа 5 спадкове майно не оформила, Особа 1 просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини після смерті батька Особи 4.

Заочним рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.10.2015 позов задоволено частково. Встановлено Особі 1 для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті батька Особи 4, який помер Інформація 1, додатковий місячний строк, який обчислюється з часу набрання рішенням суду законної сили.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що позивач не оформив свої спадкові права у зв’язку з тим, що право на спадкування спірного будинку було відступлено його сестрі Особі 5, яка, не оформивши свої спадкові права, померла Інформація 2, а тому суд уважав це поважною причиною, яка перешкодила позивачу своєчасно особисто звернутися до державної нотаріальної контори у встановлений 6-місячний строк.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 8.12.2015 апеляційну скаргу Особи 6 задоволено, заочне рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 22.10.2015 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив як із відсутності правових підстав для задоволення позову, визначених ч.3 ст.1272 ЦК, так і з порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв’язку із незалученням до участі у справі всіх сторін, чиї права зачіпає виниклий спір, а саме — спадкоємця першої черги після смерті Особи 5 — її чоловіка Особи 6.

13.01.2016 Особа 2 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд застосував норми ЦК 2004 року, тоді як на час виникнення спірних правовідносин діяли норми ЦК Української РСР у редакції 1963 року. Крім того, судом не дано належної правової оцінки тому факту, що саме смерть сестри Особи 5 і відсутність з її сторони будь-яких дій з приводу прийняття спадщини стали підставою для пропуску строку для подачі заяви про прийняття спадщини всіма іншими спадкоємцями.

Відповідно до ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції в цивільних справах є Верховний Суд.

2.01.2018 справа передана до ВС.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 412 ЦПК визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Судами встановлено, що Особа 1, Особа 2, Особа 3 та Особа 5 є дітьми Особи 4, який помер Інформація 1 та після смерті якого відкрилася спадщина на майно, що складається з житлового будинку за Адресою 1, який спадкоємці домовилися залишити у володінні Особи 5.

Також судами встановлено, що Особа 5 після смерті батька залишилася проживати в будинку за Адресою 1, тобто фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.

Інформація 2 Особа 5 померла, спадщину на спірний будинок за життя не оформила.

Частина 1 ст.58 Конституції визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Частинами 1, 3 ст.5 ЦК передбачено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше й регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

За змістом чч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК (2004 року), відносини спадкування регулюються нормами ЦК (2004 року), якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Спадкові відносини виникають із моменту відкриття спадщини.

Як ч.2 ст.1220 ЦК, так і ст.525 ЦК УРСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Таким чином, за змістом указаних норм, відносини спадкування регулюються нормами ЦК 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 1.01.2004, а в разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1.01.2004) або якщо вона була прийнята хоча б одним зі спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК УРСР 1963 року.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом 6 місяців з дня відкриття спадщини.

Частиною 1 ст.550 ЦК УРСР 1963 року строк для прийняття спадщини, встановлений ст.549 цього кодексу, може бути подовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку й без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Цей строк може бути подовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. Якщо в указаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд із цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про подовження пропущеного строку.

Установивши, що спадщина після смерті Особи 4 відкрилась Інформація 1 і була прийнята його спадкоємцем до введення в дію ЦК 2004 року, суд апеляційної інстанції без урахування положень чч.4, 5 «Прикінцевих та перехідних положень» безпідставно застосував до цих правовідносин норми стст.1261, 1268 ЦК 2004 року, які застосуванню не підлягали, і не застосував норми ЦК УРСР 1963 року, які підлягали застосуванню.

Оскільки нормами ЦК 1963 року не було передбачено надання спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини, підстав для задоволення позову немає.

Частинами 1, 3 ст.412 ЦПК встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись стст.400, 412, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.

Рішення АСРО від 8.12.2015 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до Великожолудської сільської ради Володирецького району Рівненської області, Особи 2, Особи 3 про надання додаткового строку на прийняття спадщини відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасоване рішення суду апеляційної інстанції втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.