Якщо позов стосується правових наслідків недійсності договору, предметом якого було нерухоме майно, він має розглядатися за правилами виключної підсудності. Такий висновок зробив ВС в постанові №460/4286/16-ц.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 січня 2018 року м.Київ №460/4286/16-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М.Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КРАТА В.І. (суддя-доповідач), КУРИЛО В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Особи 2, яка підписана представником Особою 4, на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2016,

ВСТАНОВИВ:

12.06.2017 ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ справу №460/4286/16-ц призначено до розгляду.

У ст.388 Цивільного процесуального кодексу в редакції закону від 3.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності 15.12.2017, передбачено, що судом касаційної інстанції в цивільних справах є ВС.

На підставі пп.6 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК справа передана до КЦС.

Відповідно до пп.4 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

8.09.2016 Особа 2 та фізична осо-ба — підприємець Особа 3 звернулися з позовом про відшкодування збитків до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок «Укрпрофоздоровниця», в якому просили стягнути з відповідача 194165,53 грн. завданих збитків, з яких 92500 грн. на користь Особи 2 та 101665,63 грн. на користь фізичної особи — підприємця Особи 3.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 3.11.2011 визнано недійсним договір купівлі-продажу будівлі спального корпусу №11, літ. А-3, загальною площею 1200,7 м² санаторію «Немирів», розташованого за Адресою 1 в Яворівському районі Львівської області, укладеного між ЗАТ ЛОЗПУ «Укр-профоздоровниця» та фізичною особою — підприємцем Особою 3, Особою 2, та витребувано з незаконного володіння фізичної особи — підприємця Особи 3 та Особи 2 зазначене нерухоме майно. У зв’язку із чим позивачі звернулися до суду за місцем знаходження нерухомого майна, яке витребувано з незаконного володіння, із позовом про відшкодування збитків, завданих унаслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі спального корпусу №11, літ. А-3, загальною площею 1200,7 м² санаторію «Немирів», розташованого за Адресою 1 в Яворівському районі Львівської області, та витребуванням його з незаконного володіння.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 позовну заяву Особи 2 та фізичної особи — підприємця Особи 3 до ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про відшкодування збитків повернуто представнику позивачів Особі 4 для подання до районного суду м.Києва за загальним правилом підсудності — за місцезнаходженням відповідача. Ухвала мотивована тим, що спір між його сторонами існує з приводу наслідків визнання недійсним у судовому порядку договору купівлі-продажу нерухомого майна, а не з приводу нерухомого майна як об’єкта права власності. У зв’язку із чим позовна заява повинна подаватися за загальним правилом підсудності за місцезнаходженням відповідача.

23.09.2016 представник Особи 7 — Особа 4 звернувся до Апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2016 апеляційну скаргу представника Особи 7 — Особи 4 відхилено, ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 залишено без змін. Ухвала мотивована тим, що право на цей позов у позивача виникло у зв’язку з вилученням на підставі рішення Яворівського районного суду Львівської області від 3.11.2011 нежитлового приміщення на користь Фонду державного майна. У зв’язку із чим суд дійшов висновку, що цей спір не виник із приводу нерухомого майна.

У листопаді 2016 року представник Особи 7 — Особа 4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2016, направити справу до суду першої інстанції для повторного вирішення питання про відкриття провадження.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Яворівським районним судом Львівської області порушено ч.1 ст.114 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову) при вирішенні питання про відкриття провадження у справі. Позивач уважає, що оскільки спір про відшкодування збитків виник у зв’язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, то спір про відшкодування збитків у зв’язку з витребуванням цього нерухомого майна з незаконного володіння повинен вирішуватися за правилами виключної підсудності, тобто за місцезнаходженням нерухомого майна.

Колегія суддів приймає аргументи касаційної скарги з таких мотивів. Відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову) позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основ-ної його частини.

Тлумачення ч.1 ст.114 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову) свідчить, що правила виключної підсудності застосовуються до будь-яких позовів:

— пов’язаних з правом особи на нерухоме майно (виникненням, зміною, припиненням);

— про недійсність договорів щодо такого майна та застосування наслідків недійсності договору;

— з приводу невиконання умов договору, предметом якого є нерухоме майно.

Правовим наслідком недійсності договору може бути відшкодування збитків (ч.2 ст.216 Цивільного кодексу).

Оскільки позов Особи 2 та фізичної особи — підприємця Особи 3 стосується застосування правових наслідків недійсності договору (відшкодування збитків), предметом якого було нерухоме майно, то цей позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені ухвали постановлено без дотримання норм процесуального права. У зв’язку з наведеним, на підставі ч.1 ст.114 ЦПК (у редакції, чинній на момент пред’явлення позову) колегія суддів уважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені ухвали скасувати, а цивільну справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

На підставі ч.1 ст.114 ЦПК, керую-чись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів КАС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2, яка підписана представником Особою 4, задовольнити.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2016 скасувати.

Цивільну справу за позовом Особи 2 та фізичної особи — підприємця Особи 3 до ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця» про відшкодування збитків направити до Яворівського районного суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції ухвала Яворівського районного суду Львівської області від 12.09.2016 та ухвала Апеляційного суду Львівської області від 27.10.2016 втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною й оскарженню не підлягає.