Особа не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження через помилку суду. Такий висновок зробив ВС в постанові №626/1789/15-ц.

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

23 січня 2018 року м.Київ №626/1789/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — СТРІЛЬЧУКА В. А.,
суддів: КУЗНЄЦОВА В.О., ПОГРІБНОГО С.О. (суддя-доповідач), СТУПАК О.В., УСИКА Г.І. ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Особи 4 на ухвали Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 та від 16.06.2016,

ВСТАНОВИВ:

17.08.2015 Особа 3 звернувся до суду з позовом до Особи 4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 17.03.2016 позов задоволено частково.

Стягнуто на користь Особи 3 з Особи 4, який тимчасово не працює, аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх його видів заробітку щомісячно на період навчання сина в Київському університеті культури починаючи з 17.08.2015 до 30.06.2018, але не більше ніж до досягнення ним 23 років. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідач Особа 4, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 апеляційну скаргу Особи 4 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, зокрема зазначено, що необхідно сплатити судовий збір у повному обсязі та подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17.03.2016.

У висновках, викладених в оскаржуваній ухвалі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Особа 4 не надав доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду від 17.03.2016 та не сплатив судового збору в установленому порядку й розмірі.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Особи 4 на рішення Красноградського районного суду від 17.03.2016 відмовлено. У висновках суд апеляційної інстанції виходив з того, що Особа 4 не надав суду доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення, а також зазначені в ухвалі апеляційного суду від 11.04.2016 недоліки в установлений судом строк не усунув.

22.09.2016 Особа 4 подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016, справу повернути для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтовується порушенням норм процесуального права, зокрема тим, що суд апеляційної інстанції неправильно зробив розрахунок судового збору, що підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги, а також тим, що суд не взяв до уваги, що копія рішення суду першої інстанції заявнику направлена лише 25.03.2016, що підтверджується супровідним листом суду про направлення такого рішення. З урахуванням наведеного Особа 4 вважає, що ним було у визначений законодавцем строк подано апеляційну скаргу.

31.10.2016 суддею ВСС відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою ВСС від 13.03.2017 справу за позовом Особи 3 до Особи 4 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини на період навчання призначено до судового розгляду.

Згідно зі ст.388 ЦПК (у редакції закону від 3.10.2017 №2147-VIII, що набув чинності 15.12.2017) судом касаційної інстанції в цивільних справах є ВС.

Підпунктом 4 п.1 розд.ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження 26.12.2017 передано до ВС.

Суд перевірив у межах касаційної скарги порушення апеляційним судом норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінюючи доводи касаційної скарги в частині доведення й обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, суд зобов’язаний урахувати визначені в законі межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені в ст.400 ЦПК. За вказаною нормою права, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК (у редакції закону від 18.03.2004 №1618-IV, чинного на момент постановлення оскаржуваних ухвал) рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані ухвали не відповідають.

Як випливає з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 апеляційну скаргу Особи 4 залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, вказано на необхідність сплати судового збору в повному обсязі та подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17.03.2016. Повідомлено заявника про те, що в разі невиконання зазначених вимог у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі ч.3 ст.297 ЦПК.

Листом суду від 11.04.2016 копія ухвали від 11.04.2016 надіслана на неправильну адресу заявника Особи 4: Адреса 1 замість належної Адреса 2.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Особи 4 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17.03.2016 відмовлено.

Такий висновок апеляційний суд зробив із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до чч.2, 3 ст.297 ЦПК в редакції закону, що була чинною на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати судового збору застосовуються положення ст.121 цього кодексу. Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст.294 цього кодексу, й особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними. При цьому протягом 30 днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

За змістом наведених норм закону, суддя-доповідач управі відмовити у відкритті апеляційного провадження з тих підстав, що особа не виконала вимог ухвали про усунення недоліків, виключно в тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, але ухилилась від виконання вимог, у ній зазначених.

Правові засади справляння судового збору, платники, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються законом «Про судовий збір» від 8.07.2011 №3674.

Згідно із ч.3 ст.2 ЦПК (у редакції, яка була чинною на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду й вирішення справи.

Відповідно до відмітки Красноградського районного суду позовна заява Особи 3 подана 17.08.2015, що свідчить про те, що на момент подачі позовної заяви ставка судового збору за звернення до суду з позовом майнового характеру (згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір») становила 1% від ціни позову, але не менш ніж 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більш ніж 3 розміри мінімальної заробітної плати.

Згідно зі ст.8 закону «Про Державний бюджет України на 2013 рік» з 1.01.2013 розмір мінімальної заробітної плати становив 1147 грн.

Враховуючи предмет спору, судовий збір при зверненні до суду із цим позовом у розрахунку за вимогу майнового характеру підлягав сплаті в розмірі 243,60 грн.

Відповідно до пп.6 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» (у редакції, чинній на день звернення з апеляційною скаргою) ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви і скарги.

Отже, розмір судового збору при поданні апеляційної скарги за вимогу майнового характеру становить 267,96 грн.

В ухвалі від 11.04.2016 апеляційним судом під час визначення розміру судового збору, який підлягав оплаті при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, не враховано вимоги пп.6 п.1 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» і зобов’язано відповідача сплатити судовий збір у більшому розмірі, ніж визначено законом.

Із цих підстав ухвала судді про залишення апеляційної скарги без руху в частині розрахунку розміру судового збору підлягає скасуванню з направленням на повторний розгляд до суду апеляційної інстанції.

З огляду на викладені обставини ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 в частині визначення розміру судового збору підлягає скасуванню з підстав, установлених ч.4 ст.411 ЦПК.

Аналіз матеріалів справи дає підстави для висновку, що Особа 4 копії ухвали апеляційного суду від 11.04.2016 не отримував, оскільки цим судом помилково направлено копію цієї ухвали на неправильну поштову адресу, а отже, від виконання її вимог заявник не ухилявся, оскільки не був повідомлений про її зміст, а тому висновок апеляційного суду про те, що він не виконав вимог ухвали, є передчасними.

Наведене свідчить про те, що доказів належного направлення та відповідної фіксації отримання Особою 4 ухвали суду про залишення його апеляційної скарги без руху, що є правовою підставою й умовою для застосування ст.297 ЦПК, матеріали справи не містять, у зв’язку із чим суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості встановлювати наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Судові процедури повинні бути справедливими, а тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Згідно зі ст.129 Конституції однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до ч.6 ст.411 ЦПК підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

За таких обставин оскаржувана в касаційному порядку ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 в частині визначення розміру судового збору та ухвала Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 підлягають скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Доводи заявника в касаційній скарзі, що ним було у визначений законодавцем строк подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не підлягають оцінці, оскільки оскаржувана ухвала Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 про залишення апеляційної скарги без руху в частині висновків суду щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не підлягає касаційному оскарженню відповідно до п.2 ч.1 ст.324 ЦПК (у редакції, яка була чинною на момент подачі касаційної скарги), а отже, не може переглядатися судом касаційної інстанції.

Крім того, апеляційному суду при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження слід звернути увагу на те, що рішення Красноградського районного суду Харківської області від 17.03.2016 заявнику направлено 25.03.2016, що підтверджується супровідним листом суду про направлення такого рішення.

Керуючись ст.324 ЦПК в редакції закону від 18.03.2004, стст.389, 400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 11.04.2016 в частині визначення розміру судового збору та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16.06.2016 скасувати, справу направити до апеляційного суду на новий розгляд для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.