оскарженню. При цьому Кодексом не встановлено чіткого переліку осіб – суб’єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України вказано: апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК України.

Одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт (пункти 25, 26 ч. 1 ст. 3 КПК України). У ст. 64-2 КПК України визначається зміст і процесуальний статус згаданої третьої особи. Водночас в останньому абз. ч. 7 ст. 173 КПК України передбачено: треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

За таких обставин власник майна, щодо якого вирішується питання про арешт, є особою прав, свобод та інтересів якої стосується судове рішення, а отже – належить до категорії «інші особи», які вправі подати апеляційну скаргу на рішення слідчого судді.

У зв’язку з тим, що надаючи професійну правову допомогу, адвокат здійснює захист прав і законних інтересів власника майна, на яке накладено арешт під час досудового розслідування, а конституційне право на таку допомогу не може бути обмежено, висновок апеляційного суду, що представник власника або володільця майна в розумінні п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України не є суб’єктом апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, є безпідставним, йдеться в постанові ВС.