Історія #1 Спокуса легкої перемоги

Олексій Шамов, адвокат, учасник Програми «Адвокат Майбутнього»

«Стандарти поведінки у професійній адвокатській спільноті мають бути дотримані навіть у тому випадку, коли здається, що, відступивши від цих стандартів, можеш змінити світ на краще. Наводжу випадок з власної практики.

Я представляв інтереси фермера, який потребував захисту прав на землю проти посягань іншого, більш потужного аграрного підприємства. Суди тривали протягом майже 2-х років. Кожна сторона мала можливість змінювати стратегію, застосовувати нові тактичні прийоми та поповнювати доказову базу. Зрештою, у двобої настав клінч – і ми уклали мирову угоду.

Після завершення справи керівництво колишнього опонента звернулося до мене з проханням представити їхні інтереси в іншому спорі. Фактично вони мали намір відібрати земельний масив в іншого фермера. Оцінюючи можливість прийняття доручення, я мав доступ до внутрішніх документів замовника. Дійшовши суб’єктивного висновку, що намір останнього розпочати судовий процес проти іншого фермера є недобросовісним, а ймовірність досягнення бажаного результату – сумнівною, я відмовився від прийняття цього доручення. Згодом я дізнався, що це аграрне підприємство все-таки вчинило щодо згаданого фермера низку дій, внаслідок чого суперечка дійшла до суду.

Саме тут виникла ситуація, що є ілюстрацією до однієї зі статей Правил адвокатської етики. Жертва нападу абсолютно випадково звернулася до мене за захистом від дій вищевказаного аграрного підприємства. Знання внутрішньої ситуації підприємства-нападника з його слабкими місцями в обраній стратегії дозволяла мені не лише захистити права фермера, але й створити для нападника вкрай невигідну ситуацію зі значними матеріальними та репутаційними втратами.

Однак я не міг прийняти доручення на захист фермера. Згідно зі ст. 20 ПАЕ, адвокат не має права прийняти доручення, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в нший спосіб, яка має перспективу бути використаною у процесі надання правової допомоги новому клієнту. Відповідно до ст. 22 ПАЕ, у разі відмови від прийняття доручення адвокат зобов’язаний зберігати конфіденційність інформації, яку отримав від клієнта або іншої особи, яка звернулася в інтересах клієнта з пропозицією укласти договір. Отримані в цьому процесі відомості складають окремий предмет адвокатської таємниці.

Адвокат не має права прийняти доручення, якщо конфлікт інтересів пов’язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію. Усвідомлюючи потребу особи в якісному юридичному захисті, єдине, що я міг собі дозволити в цій ситуації, це порадити йому звернутися до відомих мені адвокатів, у порядності та професіоналізмі яких не було сумніву.

Сподіваюся, цей випадок буде корисним для колег-адвокатів та всіх, хто має намір приєднатися до адвокатської спільноти».

Історія #2 Роль наставника

Артем Донець, адвокат, випускник Програми «Адвокат Майбутнього»

«Не можна неправдою і злом побороти неправду і зло.

Вперше з етичними засадами поведінки адвоката я зіштовхнувся ще будучи помічником адвоката у 2009 р. Тоді мій наставник та адвокат був змушений постати перед болючим вибором: піддати підзахисного ще більш тяжкому обвинуваченню та можливості довічного засудження чи бути чесним до кінця з ним і слідчими органами та боротися за виправдання в особливо тяжкому обвинуваченні. Пам’ятаю свій розпач та безсонні ночі… Що ж робитиме мій наставник? Яке рішення прийме клієнт? Чим закінчиться досудова стадія?

На мою радість ще «зеленого» помічника, мій наставник був досвідченим та етично цілісним адвокатом. Він обрав, як і завжди у своїй практиці, стратегію законності, чесності перед клієнтом і максимальної нетолерантності до проявів зловживання процесуальними правами та позапроцесуальним впливом.

Клієнт обрав і адвокат підтримав найважчий та найболючіший варіант: повне заперечення обвинувачень і відстоювання правоти в суді. Вони пройшли через три інстанції. Саме завдяки вірності етичним настановам в адвокатській діяльності навіть у найважчі моменти клієнт та адвокат могли довіряти один одному. До речі, клієнта було виправдано за всіма статтями, а справа щодо нього була закрита.

Надалі було ще чимало таких моментів у практиці мого наставника, але я вже був певний щодо того, яке рішення він прийме – діяти лише в законних інтересах клієнта, чесно і відверто відстоювати його інтереси.

З аналогічною проблемою я зіштовхнувся вже як молодий адвокат у 2012 р. Я долучився до захисту обвинувачуваного в особливо тяжкому злочині. Були моменти, коли лише тривале обговорення етичних засад діяльності адвоката з клієнтом та адвокатами інших підзахисних втримувало клієнтів від розпачу, а адвокатів – від якомога швидшого розв’язання справи, навіть коли це передбачало довгу боротьбу та багаторічні суди.

Також хочу згадати один випадок з моєї нещодавньої практики у кримінальному провадженні. Я долучився до захисту в резонансній кримінальній справі як захисник особи, якій було повідомлено про підозру. У справі брали участь як підозрювані особа А (з адвокатом W), Б (з адвокатом X), В (з адвокатом Y), Г (з адвокатом Z).

Мій підзахисний В після повідомлення про підозру опинився за ґратами, де від нього пішов адвокат Y, якого порекомендував йому слідчий СБУ. Я вступив у справу, замінив адвоката Y і почав дії щодо захисту клієнта. Раптом на стадії закінчення досудового розслідування нам стало відомо, що колишній адвокат Y мого клієнта уклав угоду з підозрюваним А. Вони разом визнали вину, їхній епізод з викривальними свідченнями щодо мого клієнта й інших фігурантів справи було скеровано до суду, який закінчився обвинувальним вироком щодо підозрюваного А. Я вжив низку заходів, відреагувавши на порушення ПАЕ адвокатом Y (згідно зі ст. 20).

Резюмуючи, хотів би зазначити, що етичні засади адвокатської діяльності – це не лише ефемерні, далекі та незрозумілі приписи, необхідні для складання кваліфікаційного іспиту, а набагато більше. Це фундамент, альфа та омега адвокатської діяльності!

Адвокати – це частина системи правосуддя. Саме їм пощастило мати найбільш якісно та повно виписані правила професійної етики, навіть у порівнянні з етичними засадами суддівської професії та кодексу професійної етики прокурорів.

На жаль, сьогодні кожна з 3-х складових системи правосуддя має власні (іноді негармонізовані) етичні кодекси. Однак подальший розвиток системи правосуддя потребує розробки та впровадження в державі єдиного етичного кодексу правника. Це не лише вимога часу, але й добра практика країн з багатовіковою історією становлення системи правосуддя, а отже, це наш майбутній шлях».

Історія #3 Принципова позиція

Наталя Нагорна, адвокат, учасник Програми «Адвокат Майбутнього»

«Адвокат, здійснюючи свою професійну діяльність, виступає носієм обов’язків (іноді суперечливих) щодо клієнтів, судів та інших державних органів, адвокатури загалом, окремих адвокатів та усього суспільства.

Однак найважливішим та водночас найскладнішим є завдання адвоката правильно побудувати відносини з людиною, яка чекає від нього допомоги. Тут мають бути застосовані не лише вищезазначені принципи діяльності захисника, але й увесь досвід та знання, набуті у процесі такої діяльності. Клієнт має довіряти своєму захиснику, бути впевненим в адвокатському авторитеті та вірити в його компетентність у відстоюванні прав клієнта.

Слід зазначити, що інколи під час прийняття адвокатом доручення клієнта та його виконання інтереси клієнта можуть суперечити адвокатській етиці (зокрема, спонукати свідків до надання завідомо неправдивих свідчень або використовувати особисті зв’язки для прямого чи опосередкованого впливу на суд тощо).

Наприклад, адвокат здійснює захист обвинувачуваного у вбивстві. Надаючи правову допомогу на досудовому слідстві, під час конфіденційного побачення підзахисний зізнався адвокату, що він насправді вчинив злочин, але буде категорично заперечувати свою причетність до вбивства. Він сповістив адвоката, що має інформацію про спроби його друзів на волі вплинути на потерпілих, щоб змусити їх відмовитися від претензій, а також про деякі обставини, про які він дізнався лише тепер, та які можуть докорінно змінити його становище у справі. Для цього необхідно допитати двох свідків, які раніше не були допитані, оскільки слідчий про них не знав. Адвокат був обурений аморальністю обвинувачуваного. Звісно, було дуже шкода потерпілих, однак повідомити будь-кому конфіденційну інформацію чи відмовитися від захисту з таких мотивів не можна. Адвокат повинен продовжувати захист за будь-яких обставин, навіть всупереч власним уявленням про совість і справедливість. Адвокат взяв пояснення у свідків, які повідомили, що погоджуються надати відомості щодо невинуватості підзахисного, але вони є недостовірними. Адвокат роз’яснив клієнту і свідкам, що за надання завідомо неправдивих показань свідок притягується до кримінальної відповідальності, а також що необхідно використовувати інші законні методи захисту. На це останній погодився.

Дійсно, для клієнта головне – досягти бажаного результату, а способи його досягнення не завжди важливі. У разі відмови адвоката від використання методів і способів, неприпустимих з позиції Правил адвокатської етики, між клієнтом та адвокатом може виникнути конфлікт. Тому адвокат повинен донести до клієнта, що неприпустимо використовувати незаконні методи досягнення результату. Потрібно надати клієнту повну інформацію про перебіг справи, про можливі та законні методи її вирішення.

Для мене важливо дотримуватися основних принципів адвокатської етики. Бути незалежною та вільною від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в мою діяльність як адвоката (зокрема, з боку державних органів), а також від впливу своїх особистих інтересів. Дотримуватися законності у своїй професійній діяльності, керуватися законодавством України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права. Не давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень. У приватному житті я вважаю обов’язком дотримуватися закону та інших до цього закликаю».

Історія #4 Трансформація сприйняття

Олександр Байдерін, адвокат, учасник Програми «Адвокат Майбутнього»

«З розвитком власної практики мене дивувала трансформація сприйняття правил адвокатської етики: від суб’єктивної оцінки правил як зводу настанов до рятівного путівника у проблемних питаннях взаємовідносин за участю адвоката. Правила оживали та надавали відповіді на конкретні запитання в роботі.

Надаючи допомогу клієнтам, зокрема під час здійснення правосуддя, етичні норми дозволяють, без перебільшення, забезпечити прикладне втілення основоположних принципів адвокатської діяльності.

Підтвердженням важливості етики адвоката є випадки застосування ПАЕ, для чого наведу два приклади.

Відомо, що відповідно до ст. 38 чинної редакції ПАЕ, юридична особа є носієм прав та обов’язків клієнта, які захищає або представляє адвокат у процесі надання професійної правничої (правової) допомоги. У моїй роботі відбувалося укладання договору про надання правової допомоги з юридичною особою, від імені якої діяв керівник, який надалі був звільнений внаслідок корпоративного конфлікту.

Спір між засновниками підприємства призвів до неможливості усвідомлення, якими саме є законні інтереси юридичної особи. Зокрема, здійснюючи представництво підприємства у провадженнях щодо арешту грошових коштів на рахунках юридичної особи, який почергово накладався за заявами різних осіб (учасників корпоративного спору), за умови перманентної зміни керівництва, виявити дійсну волю клієнта було неможливо. За таких обставин я був змушений скерувати листи до всіх зацікавлених осіб, які належать до органів управління підприємством, щодо необхідності формалізації змісту доручень адвокату та кола законних інтересів юридичної особи у чітко визначених правових відносинах. У зв’язку з відсутністю відповідей у письмовому вигляді та з огляду на отримання взаємно суперечливих усних доручень від різних суб’єктів (органів управління), я утримався від представництва підприємства в судах, повідомивши органи правосуддя про причини та обґрунтування мого рішення. Згодом я реалізував приписи ст. 38 ПАЕ та положення угоди щодо права розірвання договору в односторонньому порядку.

Інший випадок стосувався пропозиції прийняти доручення з формування позиції та майбутнього представництва в судах нового клієнта – товариства, яке вже виступало відповідачем за позовом мого клієнта в поточній судовій справі. Запропоноване доручення стосувалося іншого суб’єктного складу та не передбачало участі мого клієнта, а суть спірних відносин не зачіпала інтересів останнього. Однак, вбачаючи можливість порушення принципу неприпустимості конфлікту інтересів (ст. 9 ПАЕ), я відмовився від прийняття доручення, керуючись ст. 20 ПАЕ. Особливої пікантності дослідженій ситуації додавало те, що новим клієнтом міг стати відомий лідер регіонального ринку, а тому спокуса вдатися до спірного рішення з прийняття доручення була значною.

Отже, поведінка адвоката, яка втілює етичні норми у життя, є показником професійності, зваженості та далекоглядності».

Джерело