Як задовольнити обидві сторони
Збільшення строку основного покарання у вигляді позбавлення волі, навіть із застосуванням положень ст.75 КК, є погіршенням становища обвинуваченого. Такий висновок зробив ВС в постанові №202/4124/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
11 квітня 2019 року м.Київ №202/4124/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуючої — СТЕФАНІВ Н.С.,
суддів: ГРИГОР’ЄВА І.В., ШЕВЧЕНКО Т.В. —
розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу
прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040660001013, стосовно Особи 2, Інформація 1, засудженого за ст.121 ч.1 Кримінального кодексу.
1. Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
Прокурор у касаційній скарзі виклав вимогу до суду касаційної інстанції про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вимогу мотивував істотним порушенням вимог процесуального закону, оскільки при погіршенні правового становища обвинуваченого за наслідками апеляційного розгляду мав бути ухвалений вирок апеляційного суду, а не ухвала.
2. Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
2.1 Суд першої інстанції
За вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 9.02.2018 Особу 2 засуджено за ч.1 ст.121 КК, із застосуванням положень ст.69 КК, до покарання у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
2.2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого оскаржується
Ухвалою АСДО від 21.06.2018 апеляційні скарги прокурора та захисника Воронова С.Ю. задоволено частково, вирок Індустріального райсуду від 9.02.2018 стосовно засудженого Особи 2 змінено в частині призначеного покарання. Прийнято рішення вважати його засудженим за ч.1 ст.121 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років. На підставі ст.75 КК Особу 2 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 2 роки, з покладенням на нього обов’язків, передбачених у пп.1, 2 ч.1 ст.76 КК. У решті вирок суду залишено без зміни.
2.3. Обставини в кримінальному провадженні, установлені судами
Особа 2 5.03.2017, о 9:00, з Особою 4, будучи працевлаштованими на підприємстві ТОВ «ВК Союз»
на посаді готувачів сумішей, перебували біля вхідних дверей приміщення цеху «Експедиція», що розташований на території ТОВ «ВК Союз» за адресою: вул. Батумська, 20 у м.Дніпро, де між ними на ґрунті особистих неприязних відносин виник словесний конфлікт. Під час цього конфлікту в Особи 2 раптово виник злочинний намір, спрямований на заподіяння Особі 4 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Особа 2, реалізуючи свій злочинний намір на спричинення Особі 4 тяжких тілесних ушкоджень, у вказаний день та час, перебуваючи в приміщенні цеху, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи, що його дії несуть суспільно небезпечний характер та можуть спричинити тяжкі наслідки для потерпілого, бажаючи їх настання, своєю головою заподіяв Особі 4 один удар у ділянку носової порожнини, яка межує з нижньою частиною лобної кістки черепа, від якого останній відступив назад, але утримався на ногах. Після цього Особа 2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, кулаком руки завдав одного удару в обличчя Особи 4.
У цей момент дії Особи 2 були припинені працівником підприємства Особою 5.
Через короткий проміжок часу того ж дня, приблизно о 9:10, Особа 4 ввійшов до приміщення роздягальні вказаного підприємства, де побачив Особу 2. У цей момент Особа 2 вирішив довести свій злочинний намір, спрямований на спричинення Особі 4 тяжких тілесних ушкоджень, до кінця. Особа 2 підійшов до Особи 4 та з метою подолання можливого спротиву взявся обома руками за плечі останнього й, діючи умисно, з достатньою силою заподіяв своєю головою два удари в ділянку лобної кістки черепа Особи 4, від яких останній разом з Особою 2 впав на підлогу. У цей момент до приміщення роздягальні ввійшов працівник підприємства Особа 5, який припинив злочинні дії Особи 2.
Своїми злочинними діями Особа 2 заподіяв Особі 4тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, численних багатоуламкових переломів лобної кістки зі зміщенням уламків у порожнину лобної пазухи, з переходом ліній переломів на кістки обличчя (перелому нижньої стінки правої орбіти, перелому
передньої та внутрішньої стінки правої гайморової пазухи з переходом на верхню щелепу, переломів верхньої, внутрішньої та нижньої стінок лівої орбіти, численних переломів кісток носа та перелому носової перетинки), синців у обох параорбітальних ділянках, саден обличчя, які за своїм характером належать до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.
Дії Особи 2 кваліфіковані судом як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто за ч.1 ст.121 КК.
3. Доводи інших учасників судового провадження
Прокурор у засіданні касаційного суду підтримала касаційну скаргу прокурора <…>.
5. Мотиви та висновки Верховного Суду
5.1. Щодо меж касаційного розгляду
Висновки суду про винуватість Особи 2 в скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК, як і кваліфікація дій за вказаним законом та призначене покарання в касаційній скарзі прокурора не оспорюються.
З урахуванням доводів, наведених у касаційній скарзі, та меж перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваного судового рішення, установлених КПК, касаційний суд здійснив розгляд провадження в частині перевірки доводів, викладених у скарзі, про дотримання апеляційним судом вимог кримінального процесуального закону при постановленні ухвали від 21.06.2018.
5.2. Щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону
Доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали, Суд вважає обґрунтованими з огляду на таке.
Вироком суду першої інстанції Особу 2 визнано винуватим за злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК, за який йому призначено покарання із застосуванням положень ст.69 КК щодо покарання, нижчого від найнижчої межі санкції статті (яка починається від 5 років), у вигляді позбавлення волі на 3 роки.
На вказаний вирок прокурором і захисником були подані апеляційні скарги.
Апеляційна скарга прокурора стосувалася в основному невідповідності призначеного покарання внаслідок м’якості, тому прокурор просив про ухвалення нового вироку апеляційним судом та призначення Особі 2 покарання за ч.1 ст.121 КК у вигляді позбавлення волі на 5 років та без застосовування до останнього положень ст.69 КК.
Апеляційна скарга захисника стосувалася невідповідності призначеного покарання внаслідок суворості, тому від просив апеляційний суд про зміну вироку суду першої інстанції та застосування до Особи 2 положень ст.75 КК зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
За наслідками розгляду суд апеляційної інстанції скарги прокурора та захисника задовольнив частково:
— скаргу прокурора в частині збільшення строку основного покарання за ч.1 ст.121 КК з 3 до 5 років позбавлення волі (тобто скасував застосування положень ст.69 КК);
— скаргу захисника, погодившись щодо застосування до засудженого Особи 2 положень ст.75 КК, відповідно, звільнивши останнього від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років з випробуванням.
Зазначене рішення було постановлено у формі ухвали.
При цьому законодавцем передбачено, що в разі необхідності застосування більш суворого покарання суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок.
Разом з тим суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та призначаючи строк основного покарання за ч.1 ст.121 КК у більшому розмірі, ніж суд першої інстанції, тим самим погіршив правове становище обвинуваченого Особи 2.
Первинним є строк основного покарання, до якого засуджується особа за скоєний злочин, а такими, що можуть бути вторинними (похідними), є передбачені процесуальним законом питання про звільнення судом від відбування цього покарання, наприклад з випробуванням на підставі положень ст.75 КК.
Отже, збільшення строку основного покарання у вигляді позбавлення волі, навіть із застосуванням положень ст.75 КК, є погіршенням правового становища обвинуваченого, тому в даному випадку апеляційний суд не міг постановити таке рішення у вигляді ухвали, а лише — ухваливши вирок.
Так, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону визнаються такі порушення вимог цього кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Суд констатує не лише порушення процесуального закону щодо форми рішення апеляційного суду, але й змісту, бо так і не зрозуміло, із чим погодився апеляційний суд. Так, задовольнивши частково обидві апеляційні скарги про суворість та м’якість, збільшив строк основного покарання (що за вироком суду першої інстанції винний мав відбувати реально), але водночас прийняв рішення про звільнення від відбування з випробуванням вже збільшеного строку основного покарання.
З огляду на встановлені порушення кримінального процесуального закону, які Суд уважає істотними, є підстави для безумовного скасування ухвали апеляційного суду з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, за наслідками проведення якого має бути ухвалене законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2018 стосовно засудженого Особи 2 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
