Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 826/25204/15 щодо звільнення за Законом про люстрацію назвав підстави зупинення провадження до вирішення іншої справи за конституційним поданням.

Постановою від 12 грудня справу № 826/25204/15 повернуто в апеляційний суд, який незаконно (без обгрунтування) зупинив провадження, оскільки вважає, що конституційність норм статті 3 Закону № 1682-VII має безпосередній вплив на вирішення спору, тому його неможливо вирішити до рішення КСУ.

Апеляційний суд жодним чином не обґрунтував наявності зв`язку між очікуваним рішенням Конституційного Суду України за наслідками розгляду конституційних подань і предметом даного спору, в тому числі не конкретизував, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду даної справи без попереднього вирішення органом конституційної юрисдикції.

Зазначимо, що КСУ переглядає конституційність Закону про очищення влади з 2015 року. ЄСПЛ вже констатував порушення права люстрованих на справедливий суд внаслідок надмірних строків національних судових процесів щодо їх звільнення.

Висновки КАС ВС:

1. Провадження в адміністративній справі з підстав неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, можна зупинити, коли предметом розгляду КСУ є норми закону чи іншого акту, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи. В інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акту не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України.

2. Застосування до фізичної особи заборон обіймати певні посади та інші заборони, встановлені Законом про люстрацію, є специфічним видом юридичної відповідальності.

3. У спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, пов`язаних із реалізацією Закону № 1682-VII, зупинення провадження до розгляду питання конституційності положень Закону може бути визнано доцільним за умов дійсної пов`язаності потенційного результату розгляду цього питання з фактичними обставинами адміністративної справи та належного обґрунтування судом необхідності такого зупинення.

4. Зупиняючи провадження з підстав неможливості розгляду до вирішення справи КСУ, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення, їх взаємозв`язок із спірними правовідносинами, що є предметом розгляду в адміністративній справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі.

5. Тривале зволікання судами з розглядом трудових спорів, різновидом яких є спори щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, ставить під загрозу дотримання з боку України пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, адміністративні суди зобов’язані розглядати справи про звільнення люстрованих з публічної служби, не чекаючи на рішення КСУ.

Джерело: Юрліга