Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув справу № 910/7586/19 та зробив висновок, що участь у судовому засіданні є не формальною присутністю на ньому, а є підготовкою адвоката до цього засідання, витраченим часом на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю у судовому засіданні.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що додатковим рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду, заяву ПАТ «О» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з ТОВ «Ф» на користь ПрАТ «О» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 103620,46 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, касатор подав касаційну скаргу, в якій, зокрема, зазначав, що направлення відзиву або пояснень засобами поштового зв`язку, з урахуванням часу, витраченого на дорогу, приїзд адвоката до суду та очікування для участі у судовому засіданні не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Висновок Верховного Суду

Так, розглядаючи справу, судді Верховного Суду зазначили, що, беручі на себе обов’язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов’язок вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов’язків клієнта.

Отже, участь у судовому засіданні є не формальною присутністю на ньому, а є підготовкою адвоката до цього засідання, витраченим часом на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередньою участю у судовому засіданні.

Також ВС зазначив: такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання, є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката. При цьому паралельно вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

З огляду на що колегія суддів вважає, що такі стадії, як прибуття до суду чи іншої установи та очікування, є складовими правничої допомоги, які в комплексі з іншими видами правничої допомоги сприяють забезпеченню захисту прав та інтересів клієнта.

З урахуванням наведеного час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

ВС підкреслив: за таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяви ПрАТ «О» щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та не суперечать висновкам, викладеним у вказаних скаржником справах № 922/445/19, № 915/237/18, № 905/1795/18, № 904/3583/19, № 922/2685/19 в частині застосування статей 126, 129 ГПК України.

Крім того, ВС наголосив, що доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, відповідно до якого послуги щодо направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів) не є юридичними послугами, не потребують спеціальних професійних навичок, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки під час розгляду справи ПрАТ «О» щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду справи позивачем власного розрахунку на спростування обґрунтованості цих витрат надано не було, що відповідає висновкам об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 922/445/19, № 902/347/18, № 910/906/18, № 910/353/19, а суд касаційної інстанції позбавлений можливості виокремити вартість судових витрат на направлення матеріалів до суду та сторонам, виготовлення копії (оформлення документальних матеріалів), які пов`язані із розглядом справи, із загальної суми витрат, витрачених на підготовку заяв і скарг.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та додатне рішення Господарського суду міста Києва – без змін.

«Судово-юридична газета»