На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в рішенні №468/1488/19-к.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що чоловік пройшов до приміщення спортивного залу, де в кабінеті вчителя фізичної культури таємно викрав мобільний телефон, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 2163,33 грн.

Справа неодноразово розглядалась судами, врешті-решт, вироком апеляційного суду вирок місцевого суду в частині призначеного покарання та звільнення від його відбування скасовано. Ухвалено новий вирок, яким призначено чоловікові покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати вирок апеляційного суду. Зазначав, що під час апеляційного розгляду було порушено його право на захист, оскільки не було надано пам’ятку про права та не роз’яснено їх.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС зазначили, що положеннями КПК передбачено низку процесуальних гарантій, які забезпечують обізнаність обвинуваченого про його права та обов’язки. При цьому законодавець встановив обов’язковість такого інформування якомога швидше. Так, відповідно до ч.8 ст. 42 КПК підозрюваному, обвинуваченому вручається пам’ятка про його процесуальні права та обов’язки одночасно з їх повідомленням особою, яка здійснює таке повідомлення.  Тобто законодавець встановив такі гарантії з метою забезпечення реалізації підозрюваним, обвинуваченим своїх прав, в тому числі права на захист, протягом всього кримінального провадження.

Так, матеріалами касаційної перевірки встановлено, що засудженому вручалася пам’ятка про його права та обв’язки під час досудового розслідування,  а також в ході судового розгляду. Зокрема, під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції засудженому було вручено пам’ятку про права та обов’язки особи  (обвинуваченого), яка бере участь у судовому розгляді, передбачені КПК, а також роз’яснено вказані права, зокрема і права на правову допомогу, що підтверджується журналом та аудіо записом судового засідання.

ВС підкреслив, що в подальшому учасникам кримінального провадження надсилалася копія ухвали Миколаївського апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження із пам’ятками про права та обов’язки учасників судового провадження.

Апеляційному розгляду, за результатами якого було прийнято ухвалу, також передувало вручення засудженому пам’ятки про права та обов’язки обвинуваченого. Вказані обставини підтверджуються відомостями, що зафіксовані в журналі судового засідання від 30 липня 2020 року,  а також аудіо записом даного судового засідання.

Пам’ятка про права та обов’язки надсилалася засудженому разом з ухвалою про відкриття касаційного провадження, за результатами якого провадження було скеровано для нового апеляційного розгляду.

Колегія суддів вважає, що твердження засудженого про те, що йому не були відомі його права та обов`язки як обвинуваченого спростовуються матеріалами кримінального провадження, адже ця інформація неодноразово на різних стадіях цього кримінального провадження повідомлялася засудженому. У випадку виникнення потреби у роз`ясненні змісту будь-якого з прав, які передбачені ст. 42 КПК, засуджений міг повідомити суд про необхідність такого роз`яснення. Однак такою можливістю він не скористався.

ВС наголосив, той факт, що апеляційний суд під час повторного апеляційного розгляду за відсутності відповідного клопотання чи заяви засудженого не роз’яснив його прав та обов’язків не свідчить про необізнаність із такими правами та потребу у їх додатковому роз’ясненні .

Положення кримінального процесуального закону спрямовані за забезпечення інформування учасників процесу з їхніми правами та обов’язками. Якщо з матеріалів провадження вбачається, що засудженому неодноразово вручалися пам’ятки про його права та обов’язки на різних стадіях кримінального провадження, зокрема, як підозрюваного, обвинуваченого, то стверджувати про порушення процесуального закону у цій частині не можна.

У цьому кримінальному провадженні не міститься даних, які слугували б достатніми підставами для суду ставити під сумнів здатність засудженого повною мірою реалізувати свої права.

Оскільки засудженому були відомі його права та обов`язки, а клопотань про необхідність роз`яснення будь-якого з них він не заявляв ні в судових засіданнях, ні письмово, то колегія суддів відхиляє доводи касаційних скарг у цій частині. Підстав вважати, що було порушено право особи на захист і що апеляційний суд розглянув справу з порушенням вимог кримінального процесуального закону немає.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інтонації без змін.