Розгляд питання про виправлення описки без учасників судового провадження за відсутності в матеріалах справи даних про вручення прокурору, захисникам, потерпілому повідомлення про дату, час і місце судового засідання є порушенням ч. 2 ст. 379 та ч. 2 ст. 412 КПК. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду при розгляді справи №234/8904/20.

За вироком місцевого суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та кожному призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна.

Апеляційний суд, розглянувши апеляційну скаргу прокурора, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінив та в резолютивній частині ухвали, постановив виключити на підставі ч. 2 ст. 59 КК призначення їм за ч. 2 ст. 289 КК додаткового покарання у виді конфіскації майна та вважати їх засудженими за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна; на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком  та вироком місцевого суду від 14.04.2020 вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна кожного. Крім того, апеляційний суд виключив з резолютивної частини вироку посилання про зарахування в строк відбування покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 частково відбутого покарання за вироком місцевого суду від 14.04.2020 та згідно із ч. 5 ст. 72 КК зарахував їм у строк відбування покарання попереднє ув’язнення з 27.03.2020 по 15.12.2020 включно  з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни. У проголошеному 21.12.2020 повному тексті ухвали від 16.12.2020 суд апеляційної інстанції п’ятий абзац резолютивної частини ухвали виклав у наступній редакції: «на підставі ч. 4 ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду від 14.04.2020, вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна кожного».

Апеляційний суд за своєю ініціативою виправив описку, допущену в резолютивній частині ухвали апеляційного суду від 16.12.2020 щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та постановив у п’ятому абзаці резолютивної частини виправити помилкове зазначення «без конфіскації майна кожного» на правильне «з конфіскацією майна кожного», а вказану ухвалу вважати невід’ємною частиною (резолютивної частини) ухвали апеляційного суду за апеляційною скаргою прокурора на вирок місцевого суду від 24.07.2020 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.

Обґрунтування позиції ККС ВС

У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1  та ОСОБА_2 ухвала суду апеляційної інстанції, постановлена за результатами розгляду апеляційної скарги прокурора на вирок місцевого суду містить істотні недоліки, у зв’язку із чим її не можна визнати законною.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що за результатом перегляду вироку суду першої інстанції апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора, змінивши вирок суду першої інстанції.

Як убачається з аудіозапису судового засідання, апеляційний суд після виходу з нарадчої кімнати 16.12.2020 проголосив у присутності учасників судового провадження резолютивну частину ухвали, в якій, крім іншого, постановив на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду від 14.04.2020 вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі без конфіскації майна кожного. Зазначену резолютивну частину було внесено до ЄДРСР.

Однак у резолютивній частині долученого до матеріалів кримінального провадження повного тексту цієї ухвали апеляційного суду зазначено в цій частині, що суд постановив на підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та вироком місцевого суду від 14.04.2020 вважати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засудженими до остаточного покарання у виді 5 років 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна кожного.

Повний текст ухвали від 16.12.2020 у такій редакції було проголошено судом 21.12.2020, тобто до вирішення за ініціативою суду питання про виправлення описки, яке було призначено до розгляду на 24.12.2020.

Таким чином, суд апеляційної інстанції самостійно у спосіб, не передбачений КПК, змінив текст резолютивної частини своєї ухвали від 16.12.2020, зазначивши «з конфіскацією майна кожного» замість «без конфіскації майна кожного», як було проголошено судом у судовому засіданні та зазначено в тексті письмової ухвали, надісланої в електронній формі до ЄДРСР.

Допущення такого порушення під час постановлення ухвали є неприйнятним, адже це ставить під сумнів законність і обґрунтованість ухваленого рішення. Із матеріалів провадження вбачається, що апеляційним судом відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК з власної ініціативи було винесено на розгляд питання про виправлення описки в ухвалі від 16.12.2020.

Суд апеляційної інстанції розглянув питання про виправлення описки без учасників судового провадження, тоді як жодних даних про вручення прокурору, захисникам, потерпілому повідомлення про дату, час і місце судового засідання матеріали справи не містять, а є тільки телефонограма з текстом повідомлення (без будь-яких даних про її направлення і отримання учасниками), що є порушенням ч. 2 ст. 379 КПК та положень, передбачених ч. 2 ст. 412 КПК, що відповідно до п. 1 ч.1 ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення касаційним судом.

При цьому постановлена апеляційним судом ухвала від 24.12.2020, якою внесено зміни в резолютивну частину ухвали цього суду від 16.12.2020 та фактично погіршено становище засуджених, не ґрунтується на законі, оскільки виправлення допущених у судовому рішенні описок допускається, якщо це не стосується зміни суті судових рішень. Натомість вирішення питання щодо допущених апеляційним судом порушень при призначенні покарання віднесено до компетенції суду касаційної інстанції і не є опискою, яка може бути виправлена судом апеляційної інстанції самостійно.

Отже, під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та виправлення описки в ухвалі, постановленій за результатами апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції допустив вищезазначені порушення вимог кримінального процесуального закону, які призвели, в тому числі, до порушення гарантії правової визначеності, а саме незмінності судового рішення, що з урахуванням вищевказаного відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК також є підставою для скасування оскаржуваних прокурором судових рішень і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати вищенаведене та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.