Обставини справи

5 квітня 2019 року о 10:30 обвинувачений, який перебував за кермом автомобіля, на проїзній частині дороги біля будинку у Краматорську Донецької області був зупинений працівниками патрульної поліції, які на той час перебували на маршруті патрулювання у складі трьох поліцейських.

Під час спілкування з водієм поліцейський помітив у нього ознаки наркотичного сп`яніння та повідомив останньому про допущення порушення вимог п.п. «а» п. 2.9 ПДР, а саме про керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, за що підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Після цього працівник патрульної поліції запропонував обвинуваченому пройти медичний огляд на стан наркотичного або алкогольного сп`яніння. На виконання законних вимог працівників поліції той відповів відмовою, у зв`язку з чим працівником патрульної поліції було прийнято рішення про складання стосовно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Надалі 5 квітня 2019 року близько 11:00, перебуваючи на місці зупинки транспортного засобу, а саме біля будинку у Краматорську, обвинувачений підійшов до поліцейського патрульної поліції та висловив пропозицію надання неправомірної вигоди поліцейському у вигляді грошових коштів за нескладання протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Після чого поліцейський повідомив про кримінальну відповідальність за вказані дії та викликав слідчо-оперативну групу для фіксації події кримінального правопорушення.

19 листопада 2019 року обвинувачений запропонував особі, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, вчинити таємне викрадення чужого майна. На пропозицію дана  особа відповіла добровільною згодою, тим ця особа вступили в злочинну змову. Після цього вказані особи викрали майно та грошові кошти. Після цього обвинувачений вже у змові з іншими особами здійснив ще одну крадіжку.

За вироком Краматорського міського суду Донецької області від 20 травня 2020 року чоловіка визнано винуватим та засуджено до покарання у вигляді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК (крадіжка) – на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 369 КК (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) – на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ст. 75 КК звільнено від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки.

Цим же вироком визнано винуватими і засуджено ще двоє осіб за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, судових рішень щодо яких не оскаржено.

Донецький апеляційний суд ухвалою від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок місцевого суду – без змін.

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із судовим рішенням апеляційного суду, ухваленим щодо обвинуваченого, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, просив його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Позиція ККС: скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтування позиції ККС: у ч. 1 ст. 75 КК передбачено, що звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується за корупційне кримінальне правопорушення. Згідно з приміткою до ст. 45 КК кримінальне правопорушення, передбачене ст. 369 КК, яке вчинив обвинувачений, є корупційним кримінальним правопорушенням. Таким чином, звільняючи обвинуваченого від відбування остаточного покарання, визначеного за сукупністю злочинів, до якої входило і корупційне кримінальне правопорушення (ч. 1 ст. 369 КК), на підставі ст. 75 КК, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягає застосуванню, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок в апеляційному порядку, не звернув уваги на ці порушення норм матеріального права, не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора, що відповідно до ст. 419 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, і дійшов передчасного висновку про залишення вироку суду першої інстанції без зміни.