Вироком місцевого суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, особу визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 307 КК України, та виправдано у зв’язку з недоведеністю вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Як було встановлено судом, дії, передбачені ч. 1 ст. 214 КПК України, були реалізовані на підставі анонімного звернення на адресу керівника місцевої прокуратури, у якому не було зазначено конкретних обставин, які би свідчили про наявність ознак злочину, а лише загальне повідомлення від імені жителів селища про незаконний збут наркотичних засобів обвинуваченим та іншими особами. Суди дійшли висновку, що таке звернення, зміст якого не відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК, в даному випадку не могло бути безальтернативною підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення щодо обвинуваченого до ЄРДР та, відповідно, початку досудового розслідування.

Розглянувши касаційну скаргу прокурора, Верховний Суд вказав, що у разі надходження до органів поліції анонімних листів, що містять відомості про вчинені кримінальні правопорушення, їх реєстрація здійснюється лише в підрозділах документального забезпечення, після чого вони передаються за резолюцією керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов’язки, до структурних підрозділів для використання в розкритті злочинів (п. 13 Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах поліції заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 р. №1377, яка була чинною станом на час проведення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженню).

Тобто, як зазначив суд у вироку, анонімна заява не реєструється як підстава для відкриття кримінального провадження, а лише є підставою для перевірки викладеної в ній інформації, після чого відомості до ЄРДР може бути внесено за рапортом працівника поліції, який встановив наявність ознак злочину у заяві чи повідомленні.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що досудове розслідування цього кримінального провадження щодо обвинуваченого було розпочато з порушенням передбаченої кримінальним процесуальним законом процедури.

Аргументи прокурора, наведені в касаційній скарзі, про необґрунтоване посилання суду на зазначену вище Інструкцію, яка регулює ведення обліку заяв та повідомлень в органах поліції, тоді як відомості про кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні було внесено до ЄРДР прокурором, жодним чином не спростовують наведених вище висновків, оскільки сам по собі зміст вказаного анонімного повідомлення, на підставі якого розпочато досудове розслідування, не відповідає вимогам ч. 5 ст. 214 КПК України.

До того ж порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, як і зазначена Інструкція, також не передбачає безумовного внесення відомостей до ЄРДР про кримінальні правопорушення при надходженні анонімної заяви чи повідомлення.

Крім того, за приписами ч. 3 ст. 214 КПК України (у редакції, яка діяла на момент проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні), здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Тобто, за загальним правилом, слідчі (розшукові) дії, НСРД можуть проводитися лише в розпочатому кримінальному провадженні. Будь-які слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а здобуті внаслідок них докази – недопустимими (ч. 3 ст. 214, ч. 8 ст. 223, ст. 219 КПК України).

Однак відомості про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, яке, згідно з обвинувальним актом, мало місце 07 серпня 2017 р., в умовах проведення контролю за вчиненням злочину, виходячи із наявних у матеріалах справи даних, до ЄРДР не було внесено, що, за висновком ВС, дає підстави вважати, що до обвинуваченого була застосована неналежна правова процедура.