У постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата ВС висловилась про відповідальність платника податків за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Про це повідомила прес-служба Суду.

Суть справи: товариство звернулося з позовом до податкового органу про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Місцевий суд в задоволенні позову відмовив.

Апеляційний суд скасував це рішення, а позов задовольнив. Суд дійшов висновку про реальність господарських операцій між позивачем й іншими товариствами, за наслідками яких сформовано спірний податковий кредит.

Розглядаючи касаційну скаргу податкового органу, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, відступила від позиції Верховного Суду України з огляду на виключення кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво.

Велика Палата ВС констатувала, що будь-який документ, виданий від імені суб’єкта господарювання (платника податків), який не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа. Такий документ згідно зі ст. 44 ПК України і ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує дані податкового обліку суб’єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо містить низку реквізитів, як-от:

• достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та її економічну суть;

• особистий підпис чи інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно і з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, унесених до відповідного документа своїм контрагентом.

ВП ВС зауважила, що вирок щодо посадової особи контрагента за ст. 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею у зв’язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок або ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом із наданими первинними документами й обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їхнього зв’язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Якщо інша особа внесла до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися в тому, чи були достовірними відомості, внесені до первинного документа його контрагентом.

Тож, факт використання первинних документів із недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку.

Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів і використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.

Мають бути докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їхньому змісті.

ВП ВС відступила від висновку ВСУ, викладеного в постанові від 1 грудня 2015 року у справі № 826/15034/14 (№ 21-3788а15), з огляду на те, що ВСУ помилково поширив на податкові правовідносини норму ст. 205 КК України, яка має інший предмет регулювання. ВП ВС визнала необґрунтованим висновок про те, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний із легальною підприємницькою діяльністю, у зв’язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

ВП ВС констатувала, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.