Послуги адвоката, які дублюють одна одну, не мали впливу на хід розгляду справи та не потребували спеціальних професійних навичок, не потребують відшкодування у судовому прядку. Задля уникнення випадків присудження відшкодування за вказані послуги необхідно детально аналізувати та вивчати подані стороною підтверджувальні документи.

Відповідного правовового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові у справі від 15 серпня 2023 року № 560/9332/22, повідомила прес-служба Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суть справи: у судовому порядку було розглянуто справу за позовом підприємства до Головного управління ДПС у області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Після розгляду суд отримав заяву позивача, у якій підприємство просило ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути на свою користь судові витрати на правничу допомогу у розмірі 30 900 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Відповідач не погодився з такими судовими рішеннями та оскаржив його у касаційному порядку.

Місцевий суд підкреслив, що до жодного з видів правничої допомоги не можуть бути віднесені випадки, що не передбачені статтями 1, 19 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Зокрема, мова йде про оформлення копій та час, витрачений на виїзд до клієнта та підписання ним документів. Відповідно, вказані види роботи не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Також суд врахував, що прибуття до суду та очікування початку судового засідання не передбачають використання адвокатом спеціальних знань або навичок. Відповідно вказаний час не може бути оплачений як час надання правничої допомоги, а час, безпосередньо проведений у судових засіданнях (згідно з протоколами засідань), становить менше вказаних в акті семи годин.

Оцінивши характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченого адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, з урахуванням заперечень відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу мають бути зменшені, адже особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Питання витрати на професійну правничу допомогу врегульовані статтею 134 КАС України. Так, для цілей розподілу судових витрат:

• розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

• розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

• складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

• часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

• обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

• ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які можуть бути розподілені між сторонами.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судами було враховано критерії об’єктивного визначення розміру суми послуг адвоката, конкретні обставини, зокрема ціну позову. Суд обмежив їх розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та фінансового стану обох сторін.

Крім того, згідно з вимогами частини сьомої статті 134 КАС України обов’язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат. У свою чергу, відповідач не надав доказів та не зазначив обставин, які б спростували співмірність розміру витрат із обсягом виконаних робіт, що не спростувало висновків судів.