Верховний Суд виснував, що не підлягає спростуванню інформація, отримана під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, оскільки законом встановлений інший порядок оскарження такої інформації (її дослідження здійснюється під час досудового розслідування у відповідному кримінальному провадженні). Про це йдеться в постанові КЦС ВС від 16 серпня 2023 року у справі № 646/2173/21, повідомила прес-служба ВС.

Суть справи: особа звернулася до суду з позовом до обласної прокуратури і телерадіокомпанії про спростування недостовірної інформації про обставини її затримання та обрання запобіжного заходу, яку поширив прокурор у відеоматеріалі телерадіокомпанії.

КЦС ВС вказав, що частина висловлювань щодо затримання позивача, які він вважав недостовірними, підтверджується офіційними документами, зокрема протоколом затримання особи, тобто має фактичне підґрунтя.

Щодо іншої частини висловлювань, які позивач вважав недостовірними, а саме: «…безпосередньо після вчинення ним кримінального правопорушення, пов’язаного з крадіжкою з автомобіля…», КЦС ВС виходив із того, що в п. 1 ч. 1 ст. 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках, зокрема, якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення.

“Тобто в зазначених висловлюваннях прокурор пояснив визначену кримінальним процесуальним законом правову підставу затримання особи без ухвали слідчого судді, а не вказував на винуватість позивача у вчиненні того чи іншого злочину”, – зазначили в Суді.

Враховуючи наведене, КЦС ВС дійшов висновку про те, що позивач не довів протиправності дій відповідачів та, відповідно, порушення його особистих немайнових прав внаслідок поширення прокурором оспорюваної інформації, і застосував ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику ЄСПЛ.

Щодо вимог до телерадіокомпанії, то КЦС ВС зауважив, що засоби масової інформації та громадськість не позбавлені можливості обговорювати й висвітлювати питання, що мають суспільно важливе значення.