За відсутності коми між ними перше основне покарання належить розглядати як альтернативне іншому, але в поєднанні з додатковим, розміщеним у тексті безпосередньо за ним. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №364/8/16-к.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
6 липня 2017 року м.Київ №364/8/16-к
Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — ВУС С.М.,
суддів: КАНИГІНОЇ Г.В., КОВТЮК Є.І., ПОШВИ Б.М., ШКОЛЯРОВА В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою заступника Генерального прокурора про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.02.2017 щодо Особи 9,
УСТАНОВИЛА:
Володарський районний суд Київської області вироком від 30.03.2016 засудив Особу 9:
за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу — до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 1 рік;
за ч.2 ст.191 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 2 роки.
Відповідно до ст.70 КК Особі 9 визначено остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 2 роки та на підставі ст.75 цього кодексу звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Звільнено Особу 9 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК у зв’язку із закінченням строків давності.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 5.07.2016 зазначений вирок щодо Особи 9 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив уважати Особу 9 засудженою за: ч.1 ст.366 КК — до покарання у вигляді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 1 рік та на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК звільнив її від призначеного основного і додаткового покарання; за ч.2 ст.191 КК — до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 2 роки та на підставі ч.5 ст.74, с.49 КК звільнив її від призначеного основного й додаткового покарання; виключив з резолютивної частини вироку посилання при призначенні Особі 9 покарання на стст.70 та 75 КК. У решті вирок залишено без змін.
ВСС від 23.02.2017 вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо Особи 9 у частині призначеного їй покарання змінив: постановив уважати Особу 9 засудженою за ч.1 ст.366 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 1 рік та на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК звільнив її від призначеного основного й додаткового покарання. У решті вирок та ухвалу залишено без зміни.
Особу 9 визнано винною в тому, що вона, обіймаючи відповідно до контракту від 16.06.2010 посаду Інформація 1 та будучи службовою особою, наділеною відповідними повноваженнями, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці склала завідомо неправдивий документ — контракт від 4.09.2006 №03/08-06 з СФГ «Надросся» на будівництво опалювального приміщення та ремонт опалення друкарні КП КОР «Курсів». При цьому дану назву очолюване Особою 9 підприємство отримало згідно з рішенням Київської обласної ради від 2.02.2007 шляхом зміни назви Комунального поліграфічного підприємства «Курсів». Тобто у вересні 2006 року контракт не міг бути укладений від імені КП КОР «Курсів» та скріплений його печаткою.
18.11.2010 Особа 9 відповідно до завідомо неправдивого контракту від 4.09.2006 №03/08-06 підписала та скріпила печаткою очолюваного нею підприємства платіжне доручення від 18.11.2010 №149 про переказСФГ «Надросся» 20000 грн. у рахунок погашення кредиторської заборгованості за будівництво опалювального приміщення, на підставі якого відділенням банку було здійснено списання коштів з розрахункового рахунку КП КОР «Курсів», чим завдано йому матеріальну шкоду на зазначену суму.
У заяві заступник Генпрокурора порушує питання про перегляд ухвали ВСС від 23.02.2017 щодо Особи 9 Верховним Судом України на підставі пп.1 і 3 ч.1 ст.445 Кримінального процесуального кодексу у зв’язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, передбаченої законом про кримінальну відповідальність, у подібних правовідносинах, що зумовило ухвалення різних за змістом рішень, та невідповідністю рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові ВСУ.
Заявник стверджує, що, застосовуючи до Особи 9 основне покарання у вигляді штрафу, передбачене санкцією ч.1 ст.366 КК в редакції від 5.04.2001, чинній на час скоєння нею даного злочину, суд незаконно призначив їй додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, яке підлягало приєднанню лише до основного покарання у вигляді обмеження волі.
На обґрунтування неоднакового правозастосування суду касаційної інстанції заявник посилається на ухвали ВСУ від 18.12.2008 та від 31.03.2011 й ухвали ВСС від 7.02.2012 та від 12.09.2013, в яких касаційний суд, на відміну від правозастосування у справі щодо Особи 9, дійшов висновку, що додаткове покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.366 КК в редакції, яка діяла до її зміни законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7.04.2011 №3207-VI, може бути призначене тільки на додаток до обмеження волі, а не до штрафу.
Також заявник зазначає, що оспорювана ухвала суду касаційної інстанції щодо Особи 9 не відповідає висновку щодо застосування норми ч.1 ст.366 КК, викладеному в постановах ВСУ від 21.11.2011 у справі №5-25кс11 та від 28.11.2011 у справі №5-19кс11.
Заступник Генпрокурора просить: змінити вирок місцевого суду, ухвалу апеляційного суду та ухвалу суду касаційної інстанції щодо Особи 9, не передаючи справу на новий розгляд; виключити із зазначених судових рішень призначене Особі 9 за ч.1 ст.366 КК додаткове покарання — позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 1 рік; вважати Особу 9 засудженою за ч.1 ст.366 КК в редакції закону від 5.04.2001 №2341-ІІІ до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 850 грн.; на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК звільнити Особу 9 від відбування призначеного покарання. У решті рішення залишити без змін.
Судова палата у кримінальних справах ВСУ заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора щодо задоволення заяви з наведених у ній підстав, перевірила матеріали справи та матеріали, додані до заяви, обговорила викладені в ній доводи й дійшла висновку про таке.
Справа про перегляд ухвали ВСС від 23.02.2017 щодо Особи 9 допущена до провадження ВСУ за наявності підстав, передбачених пп.1 і 3 ч.1 ст.445 КПК.
У постанові від 13.10.2016 у справі №5-166кс(15)16 Суд сформулював позицію щодо перегляду судових рішень за заявами, поданими одночасно з підстав неоднакового правозастосування та невідповідності рішення суду касаційної інстанції висновку щодо застосування норм права, викладеному в постанові ВСУ. Відповідно до зазначеної позиції, виходячи з принципу верховенства права, складовими якого є в тому числі правова визначеність і стабільність судової практики, за наявності висновку Суду з питання застосування певної норми права, перегляд слід здійснювати лише на підставі невідповідності рішення суду касаційної інстанції указаному висновку, викладеному в постанові ВСУ, тобто з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.445 КПК.
За таких обставин підставою для перегляду рішень щодо Особи 9 є невідповідність оспорюваного рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постановах Суду від 21.11.2011 у справі №5-25кс11 та від 28.11.2011 у справі №5-19кс11.
Цей висновок зводиться до такого.
Санкцією ч.1 ст.366 КК до зміни її редакції законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення» від 7.04.2011 №3207-VI, який набрав чинності 1.07.2011, було передбачено покарання у вигляді штрафу до 50 н.м.д.г. або обмеження волі на строк до 3-х років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до 3-х років.
За граматичним способом тлумачення, розташування в тексті санкції розділового сполучника «або» є місцем синтаксичного розриву тексту і тому, за відсутності в тексті санкції між основними видами покарання і додатковим такого розділового пунктуаційного знака, як кома, один із видів основного покарання, передбачений в санкції, належить розглядати як альтернативний іншому, зазначеному в цій же санкції, виду основного покарання, але вже в поєднанні з додатковим покаранням, розміщеним у тексті безпосередньо за ним.
Таким чином, при засудженні особи за ч.1 ст.366 КК в редакції до 1.07.2011 додаткове покарання — позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю могло бути приєднане тільки до такого виду основного покарання, як обмеження волі.
Як установлено судами, Особа 9 вчинила службове підроблення в невстановлений час, але до 18.11.2010.
Проте при ухваленні оспорюваного рішення касаційний суд, усупереч вищевказаному висновку Суду, погодився з призначенням Особі 9 покарання за ч.1 ст.366 КК у редакції від 5.04.2001, чинній на час скоєння нею зазначеного злочину, покарання у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій.
Таке рішення не відповідає висновку з приводу застосування норми ч.1 ст.366 КК, викладеному в постановах Суду від 21.11.2011 у справі №5-25кс11 та від 28.11.2011 у справі №5-19кс11, що дає підстави для зміни судових рішень щодо Особи 9.
На підставі вищенаведеного, керуючись стст.453, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах ВСУ
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву заступника Генерального прокурора задовольнити.
Змінити вирок Володарського районного суду Київської області від 30.03.2016, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 5.07.2016 та ухвалу ВСС від 23.02.2017 щодо Особи 9 у частині призначеного їй покарання за ч.1 ст.366 КК, не передаючи справу на новий розгляд.
Виключити із зазначених судових рішень призначене Особі 9 за ч.1 ст.366 КК додаткове покарання — позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на 1 рік.
Вважати Особу 9 засудженою за ч.1 ст.366 КК в редакції закону від 5.04.2001 №2341-ІІІ до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК звільнити Особу 9 від відбування призначеного покарання.
У решті судові рішення залишити без змін.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.4 ч.1 ст.445 КПК.
