Особа повинна мати можливість дати апеляційному суду усні пояснення щодо моральної шкоди, завданої триманням під вартою в умовах страждань і тривоги. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №6-1074цс17.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
11 вересня 2017 року м.Київ №6-1074цс17
Верховний Суд України в складі:
головуючого — ЛЯЩЕНКО Н.П.,
суддів: БЕРДНІК І.С., ВОЛКОВА О.Ф., ВУС С.М., ГРИЦІВА М.І., ГУМЕНЮКА В.І., ЄМЦЯ А.А., ЖАЙВОРОНОК Т.Є., КОВТЮК Є.І., КОРОТКЕВИЧА М.Є., КРИВЕНДИ О.В., ОХРІМЧУК Л.І., ПОШВИ Б.М., ПРОКОПЕНКА О.Б., РОМАНЮКА Я.М., СІМОНЕНКО В.М., ШКОЛЯРОВА В.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Особи 18 до Державного казначейства, прокуратури Миколаївської області, Управління внутрішніх справ МВС у Миколаївській області, треті особи: Южноукраїнський міський відділ УМВС у Миколаївській області, прокуратура м.Южноукраїнська Миколаївської області, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, за заявою Особи 18 про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19.07.2006 та ухвали Апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2007,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2005 року Особа 18 звернувся до суду з указаним позовом.
Позивач зазначав, що 25.03.2004 прокурором м.Южноукраїнська Миколаївської області стосовно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.355, ст.356 Кримінального кодексу, а 29.04.2004 Южноукраїнським міським відділом УМВС у Миколаївській області — за ч.2 ст.189 цього кодексу.
З 30.03 до 1.04.2004 позивача було затримано як підозрюваного в зазначеній кримінальній справі. Після затримання Особа 18 на вимогу слідчого був змушений передати Особі 19, за заявою якого й було порушено кримінальну справу, $5000 що було еквівалентно 25 тис. грн.
Крім того, на підставі постанови слідчого на підприємстві, яке очолював Особа 18, було проведено обшук та вилучено автомобіль марки «Опель», який йому передала громадянка Особа 20 у рахунок погашення боргу в сумі 81601,68 грн.
20.03.2004 Южноукраїнський міський суд Миколаївської області постанови прокурора та слідчого про порушення кримінальної справи скасував.
Посилаючись на те, що незаконним порушенням кримінальної справи йому було завдано майнової шкоди на суму 295016,4 грн., з яких 25 тис. грн. — кошти, безпідставно сплачені Особою 19, 81601,68 грн. — вартість безпідставно вилученого автомобіля, 23868,49 грн. — упущена вигода, 13545,87 грн. — інфляційні збитки та 1 тис. грн. витрати на послуги адвоката. Одночасно позивач просив відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду, яку він оцінив у 150 тис. грн.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 5.05.2006 позов Особи 18 задоволено частково: стягнуто з державного казначейства на користь Особи 18 8585 грн. майнової шкоди та 25 тис. грн. моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 19.07.2006 рішення суду першої інстанції в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 8585 грн. скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові, стягнуто на користь позивача 1000 грн. витрат на правову допомогу, а в частині задоволених вимог про відшкодування моральної шкоди змінено — зменшено суму до 5000 грн.
Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області (який діяв як суд касаційної інстанції) від 26.11.2007 касаційну скаргу Особи 18 відхилено, рішення суду апеляційної інстанції залишено без змін.
У заяві про перегляд рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19.07.2006 та ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2007 Особа 18 просить скасувати зазначені рішення судів та направити справу на новий апеляційний розгляд з передбаченої п.3 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави — встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом, а саме — §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом від 17.07.97 №475/97-ВР, щодо несправедливості цивільного провадження.
Підставою для перегляду зазначених судових рішень заявник уважає рішення Європейського суду з прав людини від 2.02.2017 у справі «Лопушанський проти України».
Це рішення набуло статусу остаточного.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні даної справи судом.
У §1 ст.6 конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У справі, яка переглядається, рішенням ЄСПЛ від 2.02.2017 у справі «Лопушанський проти України» було встановлено порушення національними судами §1 ст.6 конвенції відносно Особи 18 під час розгляду його справи апеляційним судом, а саме — у контексті «справедливого суду», гарантованого ст.6 конвенції.
Європейський суд з прав людини у цьому рішенні констатував, що цивільне провадження за позовом Особи 18 розглядалось у трьох інстанціях, при цьому суд апеляційної інстанції мав розглянути справу як щодо фактів, так і щодо права, а суд касаційної інстанції — щодо питань права. Отже, заявник мав бути забезпечений можливістю дати апеляційному суду усне пояснення щодо моральної шкоди, завданої його триманням під вартою в умовах страждань і тривоги. Необхідність заслухати його була зумовлена особистим характером події, що з ним сталася, а також потребою встановити суму відшкодування.
У рішенні суд зауважив, що згідно із ЦПК апеляційний суд повинен був повідомити заявника про судове засідання завчасно рекомендованим листом. Крім того, суд мав відкласти розгляд справи з огляду на відсутність заявника, а також на відсутність будь-яких доказів того, що він належним чином був сповіщений про судове засідання. Цього зроблено не було.
Зазначений вище недолік апеляційного провадження міг виправити суд касаційної інстанції, оскільки з огляду на серйозність порушення повинен був скасувати відповідне рішення та направити справу на новий розгляд. Хоч заявник звернув увагу суду касаційної інстанції на це питання у своїй сказі, її було відхилено без надання жодного обґрунтування (пп.21, 67 та 68).
У зв’язку із зазначеним суд констатував, що не було дотримано принципу рівності сторін, гарантованого §1 ст.6 конвенції.
Згідно зі ст.46 конвенції держави, які ратифікували цю конвенцію, взяли на себе зобов’язання виконувати остаточні рішення ЄСПЛ у будь-яких справах, в яких вони є сторонами.
Порядок виконання рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, визначається законами «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.1 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» виконання рішення Європейського суду передбачає:
а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру;
б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно зі ст.10 цього закону з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру:
а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення конвенції (restitutio in integrum);
б) інші заходи, передбачені у рішенні ЄСПЛ.
Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом:
а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі;
б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
У справі, яка переглядається, рішенням п’ятої секції ЄСПЛ від 2.02.2017 у справі «Лопушанський проти України» оголошено заяву прийнятною частково та встановлено порушення національними судами §1 ст.6 конвенції; постановлено, що держава-відповідач має виплатити заявнику протягом трьох місяців від дня, коли це рішення стане остаточним відповідно до §2 ст.44 конвенції, €900 відшкодування моральної шкоди та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися; ця сума має бути конвертована в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу; зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано 3 відсоткові пункти.
Відповідно до ч.3 ст.3604 ЦПК, якщо судове рішення у справі переглядається з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.355 цього кодексу, суд скасовує оскаржуване рішення повністю або частково та направляє справу на новий розгляд до суду, який виніс оскаржуване рішення.
Ураховуючи викладене, рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19.07.2006 та ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2007 підлягають скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись стст.355, 3603, 3604 ЦПК та ч.3 ст.3603 цього кодексу, ВСУ
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Особи 18 задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 26.11.2007 та рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 19.07.2006 скасувати, справу передати на новий розгляд до Апеляційного суду Миколаївської області.
Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
