Законодавець закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди й поклав на нього обов’язок доведення її відсутності. Такий висновок зробив ВС у постанові №753/7281/15-ц.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
23 січня 2018 року м.Київ №753/7281/15-ц
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого — ЛУСПЕНИКА Д. Д.,
суддів: БІЛОКОНЬ О.В., ГУЛЬКА Б.І., СИНЕЛЬНИКОВА Є.В., ХОПТИ С.Ф. (суддя-доповідач),
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду м.Києві від 15.10.2015
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п.4 розд.XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу у редакції закону №2147-VIII від 3.10.2017 касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією кодексу, передаються до КЦС та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією кодексу.
У квітні 2015 року ПАТ «СК «Універсальна» звернулося до суду з позовом до Особи 5 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Позовна заява мотивована тим, що 12.02.2014 ПАТ «СК «Універсальна» та Особа 6 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту, а саме — автомобіля марки Nissan моделі X-Trail.
Відповідач, вчинивши протиправні дії, спричинив пошкодження вказаного автомобіля. На підставі заяви страхувальника, калькуляції матеріального збитку позивач виплатив йому страхове відшкодування в розмірі 10902,18 грн., тому в позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.
Оскільки відповідач відмовився від сплати коштів добровільно на вимогу позивача, ПАТ «СК «Універсальна» звернулося з вимогою стягнути з Особи 5 на його користь суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10902,18 грн.
Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26.08.2015 в задоволенні позову ПАТ «СК «Універсальна» відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що, на обґрунтування вимог про стягнення шкоди в порядку регресу, позивач посилається на лист Дарницького районного управління ГУ МВС у м.Києві, який не доводить вини Особи 5 у заподіянні шкоди страхувальнику, а інших доказів, які вказували б на причетність відповідача до заподіяння такої шкоди, матеріали справи не містять.
Ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 15.10.2015 рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.08.2015 залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів вини відповідача в заподіяння шкоди страхувальнику.
У листопаді 2015 року ПАТ «СК «Універсальна» подало до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, поклавши обов’язок доведення вини відповідача на позивача, не врахували правових приписів, закріплених у ст.1166 Цивільного кодексу, та висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 19.08.2014 в справі №5011-71/2684-2012.
У грудні 2015 року Особа 5 подав до суду заперечення на касаційну скаргу, в якому зазначив, що звинувачення на його адресу є лише припущеннями, його вину вироком чи постановою суду не встановлено. Тому Особа 5 просив касаційну скаргу ПАТ «СК «Універсальна» залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій — без змін.
Згідно із ст.388 ЦПК судом касаційної інстанції у цивільних справах є ВС.
2.01.2018 справа передана до ВС.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час учинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Касаційну скаргу слід задовольнити частково, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суди встановили, що ПАТ «СК «Універсальна» та Особа 6 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту.
На підставі заяви страхувальника, пояснень, звіту про оцінку завданих збитків страхувальнику, акта огляду транспортного засобу, протоколу огляду транспортного засобу, ремонтної калькуляції, платіжного доручення, страхового акта, рахунка-фактури, розрахунку шкоди позивач виплатив страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 10902,18 грн.
У листі Дарницького РУГУ МВС в м.Києві вказано, що за зверненням дружини страхувальника щодо заподіяння шкоди автомобілю останнього проведено перевірку і з приводу відшкодування матеріальних збитків Особі 5 необхідно звернутися до суду або вирішити питання мирним шляхом.
За змістом ст.993 ЦК та ст.27 закону «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із чч.1 та 2 ст.1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв’язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Законодавство в деліктних зобов’язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст.1166 ЦК покладено на відповідача.
Зважаючи на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, покладаючи обов’язок доведення вини відповідача на позивача, не врахували вказаних норм матеріального права та не звернули уваги на те, що законодавець у деліктних зобов’язаннях закріпив презумпцію вини заподіювача шкоди і поклав на нього (відповідача в справі) доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, та дійшли передчасного висновку про відмову в задоволенні позову.
З огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи судові рішення в справі, неправильно застосували норми матеріального права, порушивши норми процесуального права. Тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до п.1 чч.3 та 4 ст.411 ЦПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст.263 ЦПК та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу п.1 чч.3 та 4 ст.411 ЦПК є підставою для їхнього скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.400, 409, 411, 416 ЦПК, ВС у складі колегії суддів першої судової палати КЦС
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Універсальна» задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26.08.2015 та ухвалу Апеляційного суду м.Києві від 15.10.2015 скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
