Однією із законодавчих вимог, що забезпечує реалізацію адвокатом його повноважень є включення про нього інформації до ЄРАУ та її відображення на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України, а невключення чи невідображення цієї інформації є перешкодою для здійснення адвокатом його діяльності. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №826/10717/18.
Так, позивач просив визнати протиправними дії відповідача щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо нього – адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України (ЄРАУ), зобов’язати відповідача відновити для публічного доступу відомості про адвоката в цьому реєстрі шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному вебсайті Національної асоціації адвокатів України.
Верховний Суд наголосив, що присяга адвоката України розглядається законодавцем як церемоніальна процедура, що визначає початок набуття повноважень (доступ до професії), а також взяття на себе особою, призначеною на відповідну посаду, зобов’язань щодо належного виконання своїх службових обов’язків за такою посадою.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що позивач виконав усі вимоги Закону для набуття статусу адвоката та зайняття адвокатською діяльністю до прийняття рішення Ради адвокатів України, а саме:
- склав кваліфікаційні іспити для набуття права на заняття адвокатською діяльністю;
- пройшов стажування захистився на засіданні Ради адвокатів м. Києва.
У зв’язку із цим, Радою адвокатів м. Києва прийнято рішення про видачу позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Крім того, позивач склав присягу адвоката України та отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії, а отже мав законні сподівання на публічне відображення відомостей про нього як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції, яким правильно встановлено, що позивач у відповідності до вимог та процедури, визначеної Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» набув право на зайняття адвокатською діяльністю, отримавши відповідне свідоцтво та посвідчення, має гарантоване вказаним Законом право на здійснення такої діяльності.
Колегія суддів також врахувала, що станом на час складення позивачем іспиту будь-яких заборон чи вмотивованих рішень компетентних органів, які б свідчили про нелегітимність КДКА м. Києва, не існувало та до позивача у встановленому порядку доведено не було. При цьому на час складання позивачем іспиту Київська міська КДКА була зареєстрована як юридична особа і не була визнана нелегітимним та неуповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту підстав вважати цей документ недійсним, а КДКА нелегітимною не було.
Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що питання щодо допуску до професії адвоката неодноразово були предметом розгляду Європейським судом з прав людини.У справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, ЄСПЛ, визнаючи порушення вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката вказав, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов’язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування (п. 33 рішення у справі «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05).
Отже, оскаржуване рішення відповідача щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо позивача – адвоката з ЄРАУ фактично обмежило право останнього на здійснення адвокатської діяльності в порядку, визначеному Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Раніше ми розповідали, чи потрібно у договорі про надання правової допомоги зазначати відомості про справу: позиція ВС.
