Які протокольні ухвали можуть бути оскаржені, роз’яснив ВС

визнати п.12 договору оренди у частині «без внесення змін до цього договору» недійсним.

3. У підготовчому засіданні 23.12.2020 протокольною ухвалою було прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, якою є уточнена позовна заява від 21.10.2020, в частині п.3 прохальної частини вказаної заяви, а також оголошено про те, що в частині п.4 (визнання п.12 договору недійсним) така заява є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову, отже, в цій частині заява не прийнята до розгляду судом.

4. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ФОП Штефан В.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати протокольну ухвалу суду першої інстанції від 23.12.2020, прийняти зареєстрований судом 21.10.2020 уточнений позов від 19.10.2020 до розгляду в повному обсязі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

5. Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 25.01.2021 подання апеляційної скарги ФОП Штефаном В.О. на протокольну ухвалу ГСДО від 23.12.2020 визнав зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу ФОП Штефана В.О. на протокольну ухвалу ГСДО від 23.12.2020 у справі №904/4013/20 повернув заявнику без розгляду.

6. Судове рішення мотивоване тим, що ч.1 ст.255 Господарського процесуального кодексу визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. Вказаний перелік є вичерпним і ним не передбачено можливості оскарження протокольної ухвали суду першої інстанції.

7. При цьому суд апеляційної інстанції визнав зловживанням процесуальними правами подання апеляційної скарги ФОП Штефаном В.О. на протокольну ухвалу місцевого господарського суду.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

8. У лютому 2021 року до ВС надійшла касаційна скарга ФОП Штефана В.О., в якій скаржник просить скасувати ухвалу ЦАГС від 25.01.2021, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії прийняття апеляційної скарги до провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

9. Скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано те, що відповідно до п.6 ч.1 ст.255 ГПК окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).

10. Скаржник також посилається на правовий висновок, викладений у постанові ВС від 23.09.2020 у справі №756/12128/15-ц, згідно з яким протокольна форма ухвали не впливає на можливість її оскарження в апеляційному порядку.

11. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим ст.295 ГПК, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

16. Згідно зі ст.14 закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2.06.2016 №1402-VIII учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

17. Аналогічно й ч.1 ст.17 ГПК регламентує, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення.

18. У ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

19. Відповідно до ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

20. У рішенні ЄСПЛ від 15.02.2000 у справі «Garcia Manibardo v. Spain», зазначив, що спосіб, в який ст.6 конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення у справі «Monnel and Morris v. the United Kingdom» від 2.03.87, п.56, а також рішення у справі «Helmers v. Sweden» від 29.10.96, п.31).

21. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим ст.6 конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

22. Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.

23. Відповідно до п.5 ч.1 ст.42 ГПК учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

24. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст.255 цього кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст.255 цього кодексу, окремо від рішення суду не допускається (ч.2 ст.254 ГПК).

25. У ч.1 ст.255 ГПК визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції. Цей перелік є вичерпним.

26. При цьому ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати; ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи; ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання (чч.4, 5 ст.233 ГПК).

27. Положення чч.4, 5 ст.233 та ч.1 ст.255 ГПК не ставлять можливість реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження певного кола ухвал місцевого господарського суду залежно від їх поділу на протокольні та такі, що оформлені окремим документом, як і не містять заборони оскарження в апеляційному порядку протокольних ухвал.

28. Подібний правовий висновок викладений у постановах ВС від 5.02.2019 у справі №903/381/18, від 11.11.2020 у справі №925/1142/18, а також у постанові ВС від 23.09.2020 у справі №756/12128/15-ц, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

29. З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції погоджується з доводами скаржника про помилковість висновку апеляційного господарського суду щодо неможливості оскарження протокольної ухвали суду першої інстанції.

30. В оскаржуваному рішенні апеляційний господарський суд зазначив, що перелік ухвал, визначений ч.1 ст.255 ГПК, є вичерпним і ним не передбачено можливості оскарження протокольної ухвали суду першої інстанції. Натомість в зазначеній процесуальній нормі йдеться не про форму винесення ухвал (протокольні та такі, що оформлені окремим документом), а про їх види залежно від змісту ухваленого рішення за результатами розгляду процесуального питання.

31. Разом з тим суд апеляційної інстанції визнав зловживанням процесуальними правами подання апеляційної скарги ФОП Штефаном В.О. на протокольну ухвалу місцевого господарського суду.

32. Відповідно до п.1 ч.2 ст.43 ГПК залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

33. Наслідком визнання зловживання процесуальними правами є залишення без розгляду або повернення скарги, заяви, клопотання (ч.3 ст.43 ГПК).

34. З огляду на висновок ВС про можливість оскарження протокольної ухвали суду першої інстанції висновок апеляційного господарського суду про визнання зловживанням процесуальними правами у зв’язку з поданням ФОП Штефаном В.О. апеляційної скарги на протокольну ухвалу суду першої інстанції є необґрунтованим.

35. Звідси касаційна скарга ФОП Штефана В.О. є обґрунтованою, а ухвала ЦАГС від 25.01.2021 постановлена з порушенням наведених норм процесуального права <…>.

Керуючись стст.300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ФОП Штефана В.О. задовольнити.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2021 скасувати, справу передати до ЦАГС зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.