Правники у своїй діяльності часто, можливо занадто часто, звертаються до конституційних норм, що містить розділ перший Конституції України, де затверджується принцип верховенства права та встановлюються основи правового порядку.
Йдеться про статті 8,19 Конституції України, відповідно до положень яких в Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй; правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На перший погляд все зрозуміло – принцип верховенства права має безумовно діяти в усіх випадках, що стосуються як правотворчої, так і правозастосовної діяльності, виконання правових зобов’язань, реалізації права. А правовий порядок передбачає, що усі норми законодавства мають відповідати Конституції України, органи публічної влади – наголошуємо – усіх гілок влади та усі органи влади, їх посадові особи мають діяти лише у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Особливого значення положення про верховенство права і правовий порядок в Україні, власне як у будь-якій іншій державі, стосується судової діяльності. Виникає стійке переконання у тому, що виключно через упровадження верховенства права та вимог щодо правового порядку в Україні судова влада будує надійний фундамент для власного утвердження як незалежна, самостійна у реалізації визначених Конституцією та законодавством України завдань щодо здійснення правосуддя.
Насамперед важливо застосовувати зазначені положення Конституції України про верховенство права і правовий порядок у публічно-правових спорах, що вирішуються в адміністративному судочинстві.
Можна привести десятки, сотні, а можливо навіть тисячі судових рішень адміністративних судів усіх інстанцій, де визнаються правомірними дії та рішення органів публічної влади, посадових осіб з посиланням на чинні постанови Уряду, нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади за умови, що такі дії та рішення не відповідають положенням Конституції чи закону.
Суддя, не замислюючись над тим, що руйнує правовий порядок і порушує принцип верховенства права, посилається у своєму рішенні на відомчий нормативно-правовий акт або постанову Уряду, зауважуючи, що такий нормативно-правовий акт не визнаний або неконституційним, або не скасований у судовому порядку, а тому є чинним і підлягає виконанню.
Усі такі сотні, тисячі судових рішень мали б стати підставою для визнання непридатності судді, який усупереч Конституції та законам України послався на нормативно-правові акти органів виконавчої влади, для здійснення правосуддя. Адже більшого порушення, ніж порушення засадничих вимог щодо верховенства права та правового порядку в Україні, у здійсненні правосуддя не може бути, за виключенням, звісно, винесення завідомо неправосудного судового рішення. Проте чи буде правосудним рішення судді, яке фактично виправдовує дії, рішення органів виконавчої влади, посадових осіб, вчинені ними усупереч Конституції та законам України?
В одному із останніх за часом судових рішень, що стосується перерахунку пенсії військовослужбовцям, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила: «Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суд, колегія суддів дійшла висновку, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи». Вказане рішення Касаційного адміністративного суду у конкретній справі є прикладом відповідального та професійного ставлення до формування й утвердження правового порядку в Україні.
Але чи не залишиться простір для вільних судових інтерпретацій принципу верховенства права та правового порядку в Україні у діяльності інших суддів – питання, на яке на жаль, не існує однозначної відповіді. А звідси – довіра суспільства до судової влади та реалізація наших євроінтеграційних прагнень.
Павло Богуцький
Джерело: Українське право
