У постанові, прийнятій у справі №6-2629цс15, від 16.03.2016 Верховний Суд висловив правову позицію щодо визнання договорів недійсними та компенсацію моральної шкоди.

За змістом ст.9 закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1.06.2000 №1775-ІІІ та ст.34 закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-ІІІ, діяльність щодо надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 закону №2664-ІІІ під «фінансовою послугою» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за їхній чи за власний рахунок, за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості таких активів. Законом «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 2.06.2011 №3462-VІ ч.1 ст.4

закону №2664-ІІІ доповнено п.111, відповідно до якого фінансовими вважаються послуги щодо адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

У справі, яка переглядалася, спірні договори, предметом яких є передбачені п.111 послуги, укладено сторонами 15.12.2014, тобто тоді, коли закон вимагав отримання ліцензії для їх надання.