Працівники СБУ не несуть відповідальності за завдані майнові збитки, останні компенсуються за рахунок державного бюджету. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №753/8302/15.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

12 квітня 2017 року                         м.Київ                                №753/8302/15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Гуменюка В.І.,
суддів: Лященко Н.П., Романюка Я.М., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Особи 6 до Управління Служби безпеки в Луганській області, Служби безпеки, третя особа — старший слідчий слідчого відділу Управління СБУ в Луганській області Особа 9, про відшкодування шкоди, за заявою Управління СБУ в Луганській області про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.09.2016,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року Особа 6 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 20.12.2013 в будинку за Адресою 1, що належить їй на праві власності, старшим слідчим слідчого відділу УСБУ в Луганській області Особою 9 проведено обшук, під час якого було, зокрема, вилучено кошти в розмірі €262210, $4900 та 19885 грн., які постановою слідчого від 24.12.2013 визнані речовими доказами. У квітні 2014 року кримінальне провадження, в межах якого проводився обшук, було закрите на підставі п.2 ч.1 ст.284 Кримінального процесуального кодексу, а ухвалою суду постановлено повернути Особі 6 вилучені під час обшуку гроші.

Посилаючись на те, що порушення службовими особами слідчого відділу УСБУ в Луганській області порядку зберігання вилучених під час обшуку речових доказів призвело до втрати грошей та валютних цінностей та унеможливило виконання ухвали суду про їх повернення, Особа 6, керуючись положеннями стст.1172 та 1176 Цивільного кодексу, просила суд стягнути на свою користь солідарно з УСБУ в Луганській області та СБУ 650232 грн. на відшкодування майнової шкоди та 100000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання розподілу судових витрат.

Дарницький районний суд м.Києва рішенням від 15.07.2015 позов Особи 6 задовольнив частково: стягнув на її користь з УСБУ в Луганській області 650232 грн. на відшкодування майнової шкоди та 50000 грн. на відшкодування моральної шкоди; вирішив питання розподілу судових витрат; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Апеляційний суд м.Києва 2.03.2016 рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.07.2015 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 6 відмовив.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах ВСС ухвалою від 21.09.2016 касаційну скаргу Особи 6 задовольнила, рішення Апеляційного суду м.Києва від 2.03.2016 скасувала, рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.07.2015 залишила в силі.

15.12.2016 до ВСУ звернулось УСБУ в Луганській області із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 21.09.2016 з підстави невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник надав постанову ВСУ від 25.05.2016.

У зв’язку із цим УСБУ в Луганській області просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 21.09.2016 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Особі 6 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Особи 6 — Особи 7 та представника СБУ — Сторожука І.Л., дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 Цивільного процесуального кодексу ВСУ переглядає судові рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

Згідно з п.4 ч.1 ст.355 ЦПК заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом ст.360⁴ ЦПК, ВСУ задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених ч.1 ст.355 цього кодексу.

Суди під час розгляду справи встановили, що слідчі слідчого відділу УСБУ в Луганській області здійснювали досудове розслідування в кримінальному провадженні №*, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 10.10.2013, за фактом незаконного надання послуг військового призначення представникам Міністерства оборонної промисловості Азербайджанської Республіки, за ознаками злочину, передбаченого ст.333 Кримінального кодексу.

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Луганська ухвалою від 3.12.2013 дав дозвіл на обшук у будинку за Адресою 1, що належить Особі 6.

20.12.2013 в зазначеному будинку проведено обшук, під час якого було вилучено кошти в розмірі €262210, $4900 та 19885 грн., які постановою слідчого від 24.12.2013 визнані речовими доказами.

24.04.2014 кримінальне провадження №* закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК (відсутність у діянні складу кримінального правопорушення).

28.04.2014 слідчий суддя Жовтневого районного суду м.Луганська постановив ухвалу про повернення Особі 6 вилучених під час обшуку коштів.

Задовольняючи частково позовні вимоги Особи 6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що оскільки шкоди завдано неправомірними діями працівників УСБУ в Луганській області, а відповідно до вимог ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обов’язків), то УСБУ в Луганській області повинне відповідати за завдану шкоду.

У наданій для порівняння постанові ВСУ від 25.05.2016 (№6-440цс16) міститься висновок про те, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється ч.1 ст.1176 ЦК, а саме — у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила ч.6 цієї статті: така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стст.1173, 1174 цього кодексу).

Отже, існує невідповідність оскаржуваного рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові ВСУ висновку щодо застосування в подібних правовідносинах норм матеріального права.

Вирішуючи питання про усунення цієї невідповідності, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить із такого.

Згідно з ст.19 Конституції органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

За змістом ч.3 ст.5 закону «Про Службу безпеки України» від 25.03.92 №2229-XII, орган СБУ в разі порушення його співробітниками при виконанні службових обов’язків прав чи свобод людини повинен ужити заходів для поновлення цих прав та свобод, відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, притягнення винних до відповідальності.

Працівники СБУ, які виконують свої обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках закону, не несуть відповідальності за завдані майнові збитки. Останні згідно із законодавством компенсуються за рахунок державного бюджету Службою безпеки (чч.2 і 3 ст.35 закону).

Згідно з абз.2 п.1 Положення про Державну казначейську службу, затвердженого указом Президента від 13.04.2011 №460/2011, державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів реалізує казначейство. Воно здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (пп.5 п.4 положення).

За змістом ч.2 ст.3 закону «Про виконавче провадження» від 21.04.99 №606-XIV, чинного на час розгляду справи в суді першої інстанції, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічне положення міститься в ч.2 ст.3 закону «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 №1404-VIII.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають на це право, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 3.08.2011 №845.

Згідно з п.3 порядку рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства в порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів — із попереднім інформуванням Міністерства фінансів, про стягнення коштів з боржників — у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Стягуючи кошти з УСБУ в Луганській області, суд першої інстанції, з висновками якого погодилисья суди апеляційної та касаційної інстанцій (раніше стверджувалося, що апеляційний суд у задоволенні позову відмовив. — Прим. ред.), не врахував, що збитки, спричинені працівниками СБУ, які виконують свої обов’язки відповідно до наданих законодавством повноважень і в рамках закону «Про Службу безпеки України», компенсуються службою за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно з’ясувати обставини щодо притягнення як відповідача належного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, без установлення яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Оскільки суди попередніх інстанцій цього не зробили, а ВСУ відповідно до положень стст.355, 360² ЦПК не може встановлювати обставини, збирати й перевіряти докази та давати їм оцінку, це перешкоджає ВСУ ухвалити нове рішення у справі.

З огляду на викладене ухвалені у справі рішення слід скасувати й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.355, 360³, 360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву УСБУ в Луганській області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 21.09.2016, рішення Апеляційного суду м.Києва від 2.03.2016 та рішення Дарницького районного суду м.Києва від 15.07.2015 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.