Зміни, внесені до Кримінального процесуального кодексу, дали адвокатам додаткові механізми захисту клієнта. Проте бездумне використання новацій може не лише не принести вигоди, а й нашкодити інтересам підзахисного.

Підозра — під сумнівом

Законодавець не припиняє спроб удосконалити КПК в частині дотримання та захисту прав людини, втягнутої в орбіту кримінального судочинства. Однією з останніх значних новел у цій царині стали зміни, внесені до стст.303, 307, 309 кодексу, які дозволяють оскаржити повідомлення про підозру. Ці положення були неоднозначно сприйняті правничою спільнотою, і ще наприкінці літа поточного року окремі фахівці, коментуючи подію для «ЗіБ», сумнівалися в узгодженні умов оскарження з принципами кримінального процесу. Сьогодні, коли можливість оскарження стала реальністю та була випробувана адвокатами, правники ладні віднести її скоріше не до дієвого способу захисту клієнта, а до процесуальних курйозів. Принаймні на сесії саме з такою назвою вони обговорили оскарження підозри під час 8 th Kyiv Criminal Law Forum, організованого Асоціацією адвокатів України.

Адвокат Тарас Безпалий, який одним із перших почав оскаржувати підозри, закликав колег бути обережними із цим неоднозначним механізмом: перед його застосуванням слід продумати правові наслідки скасування, а також подальші дії сторони захисту. Річ у тім, що скасовувати підозру можна з двох підстав. Перша — порушення порядку її вручення. Це зробити досить легко, оскільки в багатьох випадках правоохоронці нехтують приписами закону й неналежно повідомляють особу про зміну її процесуального статусу. Іноді повідомлення про підозру може вручити прокурор не того рангу або державний обвинувач, який не має стосунку до справи, а то й узагалі документ можуть передати через працівника ЖКГ, адвоката чи направити по «Вайберу». Як правило, суд звертає увагу на подібні порушення. Та що це дає стороні захисту? Швидше за все, повідомлення буде вручено повторно з дотриманням приписів законодавства, і це аж ніяк не покращить ситуації для клієнта. Звісно, з правила можуть бути винятки. Наприклад, у практиці Т.Безпалого трапився випадок, коли він оскаржив підозру саме з такої підстави. Однак захисник мав упевненість, що через незначущість справи, брак часу та завелике его правоохоронців повідомлення не вручатиметься знову.

Інша підстава скасування — недопустимість доказів. Цей механізм є складнішим, бо вимагає від юриста ґрунтовної підготовки, аби належним чином довести недбалість правоохоронців під час збирання доказової бази. Результатом роботи може стати зміна правового статусу підзахисного або ж нівелювання окремих доказів, зібраних стороною обвинувачення. Проте, якщо правоохоронці не допустили проколів, таке оскарження навряд чи стане в пригоді.

Крім того, зауважила адвокат Катерина Нікітюк, не варто забувати і про те, які права отримує клієнт разом із повідомленням про підозру. У деяких випадках вони допомагають при розробленні захисної стратегії. Тож, як і будь-який механізм, даний законодавцем, оскарження повідомлення про підозру має застосовуватися з розумом.

Експертні тонкощі

Не обійшли увагою учасники форуму й інших механізмів захисту. Михайло Келемен розповів про помилки колег при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу. Вадим Іванін розповів, як має проводитись адвокатське розслідування. А поліграфолог Тетяна Кузміч закликала правників частіше звертатися до експертизи на детекторі брехні. На думку фахівця, цей хитромудрий пристрій може стати в пригоді не тільки тоді, коли необхідно довести вину підозрюваного, а й для доказування його невинуватості. У практиці експерта був випадок, коли перевірці піддали чоловіка, підозрюваного в заподіяння тяжких тілесних пошкоджень. Перепалку двох чоловіків спостерігало кілька свідків. Тож, коли один зі сперечальників опинився на землі з розбитою головою, ні в кого не виникло сумнівів щодо того, як розвивалися події. Допомогла виправдати чоловіка прискіпливість поліграфолога, звіт якого змусив переглянути докази та провести слідчий експеримент.

Захист для захисту

Іншою темою, яку не могли обійти увагою адвокати, стало порушення їхніх професійних прав і тиск. Голова комітету захисту прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності ААУ Володимир Клочков висловив обурення тим, що деякі його колеги зазнають не лише психологічного, а й фізичного тиску, який виявляється в завдаванні тілесних ушкоджень. В окремих випадках це призводить до серйозних розладів здоров’я. І, що найбільше обурює спільноту, кількість подібних випадків дедалі зростає (див. «ЗіБ»).

Разом з тим є адвокати, які, прикриваючись професійним посвідченням та правами, гарантованими Конституцією та спеціальним законом, провадять діяльність, що кваліфікується як злочин. «Якщо представник ради адвокатів регіону приїздить на обшук до колеги й бачить, як із сейфа дістають підроблені печатки судів, допомогти йому він не в змозі, — зауважив В.Клочков. — Такому адвокату самому потрібен адвокат!» (Детальніше див. «ЗіБ»).

Озвучену позицію підтримав і старший детектив Національного антикорупційного бюро Артем Крикун-Труш. Він зауважив: якщо адвокатура не здатна бути принциповою та мати нульову толерантність до причетності колег до кримінальних правопорушень, ця проблема залишатиметься актуальною й надалі.

Правоохоронна система готова вживати всіх можливих заходів для забезпечення професійної діяльності своїх процесуальних опонентів. Однак як би адвокати не наполягали на завчасному повідомленні регіональних рад про проведення обшуку в колег, детективи НАБУ не можуть піти на ризик витоку інформації. Хоча, запевнив борець із корупцією, вони розуміють непросту ситуацію ради, яка має терміново відшукати вільного представника. Тому за годину до початку обшуку НАБУ відсилає авто до будівлі, де розміщується рада, і доправляє її члена безпосередньо до місця проведення слідчої дії. Водночас правоохоронець звернув увагу на те, що, попри такі зусилля, присутність члена ради не є дієвим механізмом захисту професійних прав адвоката. Адже фактично така особа не має реальних повноважень, які б дозволяли припиняти порушення під час слідчій дії. Таке, зауважив детектив, суперечить вимогам, викладеним Європейським судом з прав людини у рішенні у справі «Головань проти України», щодо реального захисту прав захисників. Очевидно, припустив доповідач, у цій частині необхідні зміни законодавства.

Проте дочекатися змін від законодавця — справа непроста. Тож, аби не зазнавати утисків з боку процесуальних опонентів, не стати фігурантом кримінального провадження, успішно захищати клієнтів, адвокат має знати правові приписи, застосовувати технічні новинки, мислити креативно та діяти виключно в рамках закону.

ПРЯМА МОВА

Олег ТАТАРОВ, 
адвокат, старший партнер ПК «Татаров, Фаринник, Головко», д.ю.н.:

— Грубим порушенням є ситуація, коли під час обшуку тимчасово вилучається комп’ютер, з нього «дістають» інформацію, легалізують і передають як доказ для розгляду в суді. Річ у тім, що суддя дає дозвіл лише на вилучення комп’ютера, а все, що з нього «витягується», повинне «витягуватися» на підставі окремої ухвали. Із цього питання ми вели тривалі дискусії з ученими й переконані, що це як максимум має бути негласною слідчою (розшуковою) дією. А як мінімум — оформлюватись із посиланням на ст.169 КПК як доступ до речей і документів. Маємо судову практику, коли суддя визнав таку діяльність слідчого незаконною, а докази, здобуті в ході неї, недопустимими.

Артем КРИКУН-ТРУШ, 
старший детектив Національного антикорупційного бюро України:

— НАБУ ретельно підходить до вивчення фігурантів кримінального провадження, у тому числі до визначення того, чи має особа свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Це перевіряється за Єдиним реєстром адвокатів України. Коли йдеться про регіони, проблем немає. Проте в столиці — 2 реєстри: ЄРАУ та адвокатів Києва. Ми не втручаємось у суперечки адвокатів. Однак, аби не допустити найменшого порушення їхніх професійних прав, особливий порядок досудового розслідування застосовуємо до всіх: і до тих, інформація про яких міститься в ЄРАУ, і до тих, інформація про яких міститься в київському реєстрі.

Марія ЗЕЛІНСЬКА, 
суддя Солом’янського районного суду м.Києва:

— Правоохоронні органи намагаються нав’язати слідчим суддям думку, що при виконанні приписів ст.290 КПК перериваються процесуальні строки. Ця думка є хибною, і судді її не підтримують. Інша дивна позиція — подання клопотань про застосування запобіжних заходів поза межами строків досудового розслідування. Більшість суддів відмовляє в задоволенні таких клопотань. Ще один момент, на який адвокатам слід звернути увагу, — наявність оригіналу постанови прокурора про подовження строків досудового розслідування. У моїй практиці був випадок, коли я виявила такий недолік. Однак це порушення, без постанови клопотання розглядатися не може.