08 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та повернення стягненого за виконавчим написом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначав, що постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису, який вчинено приватним нотаріусом, про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором. Оскільки після відкриття виконавчого провадження за цим виконавчим документом були арештовані його поточні рахунки, накладено арешт на його майно, він змушений був сплатити грошові кошти, які просив стягнути з відповідача на його користь відповідно до статті 1212 ЦК України.
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову.
Апеляційний суд рішення місцевого суду скасував, визнав виконавчий напис приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у позові про повернення стягненого за виконавчим написом відмовив.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позову щодо повернення стягнутого за виконавчим листом, ухвалив у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Результат аналізу статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що фактичний склад, що породжує зобов’язання, які виникають внаслідок набуття або збереження майна без достатніх правових підстав, містить такі елементи: 1) одна особа набуває або зберігає майно за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (майно набувається або зберігається без передбачених законом, іншими правовими актами або правочином підстав).
Одним із випадків відпадіння підстави набуття (збереження) може бути скасування вищою інстанцією рішення суду, що набуло чинності, або визнання судом таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису нотаріуса, на підставі якого було здійснено стягнення майна (коштів).
Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання, є правовою підставою для виникнення зобов’язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акта правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили зобов’язаний повернути потерпілому все отримане майно.
Установивши, що правові підстави набуття відповідачем грошових коштів, що стягнені з ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса, який у подальшому визнаний судом таким, що не підлягає виконанню, відпали, апеляційний суд водночас залишив поза увагою те, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу відповідно до статті 1212 ЦК України.
Тому висновки апеляційного суду про те, що між сторонами виникли договірні відносини у зв’язку з укладенням кредитного договору, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України, є помилковими, оскільки факт визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, є підставою для повернення коштів.
При цьому обставини наявності або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором можуть бути предметом окремого судового розгляду.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №201/6498/20 (провадження №61- 88св21) можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/99648103.
