Свобода заповіту є неписаним принципом спадкового права. Вона передбачає можливість складення одного або кількох заповітів, їх зміни чи скасування.
На це звернув увагу суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат під час вебінару, навівши постанову КЦС від 20.07.2022 у справі №461/2565/20, інформує «Закон і Бізнес».
Він нагадав, що з урахуванням тлумачення чч.1, 4 ст.1236 ЦК заповідач може розпорядитися правами, які він має на момент складення заповіту, а також тими, що виникнуть у нього в майбутньому. Водночас наявність заповіту не обмежує заповідача в тому, щоб продати, подарувати майно, вказане в заповіті, або укласти щодо нього договір довічного утримання тощо (постанова КЦС від 23.05.2018 у справі № 285/1055/16-ц).
Крім складення заповіту, спадкодавець може зробити заповідальне розпорядження, зокрема банку чи фінансовій установі (ст.1228 ЦК).
Також суддя навів постанову КЦС від 2.08.2018 у справі №705/3890/16-ц, яка стосується співвідношення заповіту і права на обов’язкову частку в спадщині. Він звернув увагу, що необхідно розмежовувати:
втрату чинності частини заповіту (якщо потенційні суб’єкти права на обов’язкову частку «з’явилися» після вчинення заповіту);
нікчемність частини заповіту (коли потенційні суб’єкти права на обов’язкову частку існували на момент вчинення заповіту).
Питання сингулярного правонаступництва стосується постанова об’єднаної палати КЦС від 14.02.2022 у справі №243/13575/19. Відповідно до ст.1227 ЦК члени сім’ї спадкодавця мають право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат, що не були виплачені за життя спадкодавця, з огляду на закон. Отже, на набуття права на одержання грошових сум не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема щодо усунення від спадкування, прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов’язкової частки, задоволення вимог кредиторів.
Також В.Крат нагадав, що у постанові від 25.05.2021 у справі №522/9893/17 Велика палата ВС дійшла висновку, що посвідчення заповіту поза межами нотаріального округу не призводить до його нікчемності. Те саме стосується і посвідчення заповіту органами місцевого самоврядування не у своїй сфері. ВП ВС вказала, що законодавство про нотаріат і нотаріальну діяльність не може чинити негативний вплив на матеріальне право — встановлювати підстави нікчемності правочину, якщо таких підстав не містить матеріальне право.
Також суддя звернув увагу на постанову КЦС від 6.07.2022 у справі №681/196/20. Суд вказав, що в деяких
випадках законодавство вимагає вказівку на місце вчинення правочину, зокрема в заповіті повинне містися місце його складення. «Очевидно, що місце складення заповіту не належить до форми чи змісту заповіту, а є його реквізитом. Як, наприклад, час складення заповіту: він не належить ні до форми, ні до змісту заповіту, а виконує інші функції», зауважив доповідач. Тож відсутність у заповіті вказівки на місце його складення не має наслідком його недійсність (нікчемність або оспорюваність).
У постанові КЦС від 26.06.2019 у справі №369/3186/17 розглянуто питання про конкуренцію заповітів. Суд, серед іншого, зазначено, що:
унаслідок складення нового заповіту відбувається втрата чинності попереднім заповітом;
якщо новий заповіт частково суперечить попередньому, то він тільки частково скасовує попередній;
складення нового заповіту, яким зменшено обсяг спадкової маси порівняно з попереднім, але не змінено спадкоємця, скасовує попередній заповіт у відповідній частині, оскільки спадкодавець визначив спадкоємця тільки щодо частини спадщини.
З іншими судовими рішеннями, що стосуються проблемних питань конструкції заповіту, можна ознайомитися з презентації В.Крата.
Вебінар «Заповіт: складання, посвідчення, спадкування. Обов’язкова частка у спадщині» був організований ГО «Цивілістична платформа».
