Сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, що підлягають розподілу.
Про це нагадав Касаційний господарський суд у справі №910/9187/19, посилаючись на позицію Великої палати Верховного Суду.
Аналізуючи заперечення іншої сторони, що зазначений в акті витрачений час у 21 год. на загальну суму 20 тис. грн. є значно завищеним, КГС зауважив, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг та їх вартості, але не доказів на обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Тому достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість витрачена на відповідні дії.
Водночас наголошено, що в суді касаційної інстанції не приймаються нові докази, тобто майже весь обсяг матеріалів був сформований під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій. Тому зазначення в акті про ознайомлення з матеріалами справи, зняття цифрових фотокопій (з 756 арк.) та їх дослідження й аналіз не відповідають дійсності, оскільки новий том містив тільки 36 арк., а з іншими матеріалами адвокат уже був ознайомлений на попередніх стадіях.
Також КГС зауважив, що під час касаційного провадження відбулося 3 засідання, проте жодне з них не тривало 1,5 год., як визначено в акті. Тому суд, виходячи з критерію реальності й розумності, частково задовольнив заяву про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 тис. грн., із 5 тис. «гонорару успіху» включно.
