Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 200/3452/17 та встановив, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
Обставини справи
Громадянка України звернулася до суду з позовом, посилаючись на те, що відповідач вчинив виконавчий напис, згідно з яким із неї на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «П» стягнуто грошові кошти за кредитним договором у сумі 235 074,46 грн.
Зазначала, що відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства, оскільки вона не уклала з банком кредитний договір та договір іпотеки. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не переконався у безспірності заборгованості та у одержанні нею письмової вимоги банку про усунення порушень.
Враховуючи наведене позивач просила:
– скасувати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення;
– визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позов пред’явлено до неналежного відповідача, а ЦПК України не передбачено право суду самостійно змінити процесуальний статус особи. З клопотанням про заміну первісного відповідача або залучення до справи співвідповідача позивач до суду не звертався.
Постановою Дніпровського апеляційного суду рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська залишено без змін.
Висновок Верховного Суду
Судді ВС зауважили, що спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства, як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії, при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.
Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
ВС зазначив, що виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.
Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.
Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Враховуючи наведене, за результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
ВС підкреслив, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний нотаріус є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом.
Верховний Суд залишив рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська та постанову Дніпровського апеляційного суду – без змін
