Коли інформація, що містить адвокатську таємницю, зберігається у сейфі адвоката, то механізм її захисту є більш-менш зрозумілим. Але якщо інформація знаходиться у смартфоні клієнта, наприклад, листування у зв’язку із отриманням правничої допомоги?
Гарантії реалізації на практиці адвокатської таємниці дослідив Європейський суд з прав людини у справі «Сабер проти Норвегії» (№ 459/18), передає «Закон і Бізнес» з посиланням на інформаційний ресурс «ECHR. Ukrainian Aspect».
У листопаді 2015 року поліція вилучила смартфон Моххамеда Імрана Сабера у зв’язку із розслідуванням замаху на його вбивство. Правоохоронці хотіли з’ясувати інформацію про стосунки потерпілого з підозрюваними. Сабер заявив, що його телефон містив листування електронною поштою та SMS з двома адвокатами, які захищали його в іншій кримінальній справі, в якій він сам був підозрюваним. Тоді поліція вирішила, що дані, які можуть бути скопійовані з телефону, мають бути відсіяні судом, аби під час дослідження інформації не порушити гарантій нерозголошення адвокатської таємниці. Втім, суд також постав перед проблемою: як відібрати необхідні для розслідування дані без допомоги поліції?
Тим часом верховний суд країни виніс рішення (не пов’язане із справою Сабера) про те, що у подібних випадках фільтрувати дані має саме поліція. Тож копію даних зі смартфону заявника повернули поліції для проведення огляду. І спроби оскаржити таке рішення успіху не мали.
Тоді Сабер звернувся до Європейського суду з прав людини. Він скаржився на те, що провадження у справі щодо огляду та вилучення даних з смартфону порушило його права, зокрема відповідно до статті 8 (право на повагу до листування) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд у Страсбурзі констатував порушення ст. 8 Конвенції, але компенсував Саберу лише понесені ним витрати та видатки.
