26 квітня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 766/17492/16-ц залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який наполягав, що адвокат відповідача не мав належних повноважень на представництво в суді.
Особа звернулася із цивільним позовом до свого сусіда.
Рішенням міського суду позов задоволено частково, а постановою апеляційного суду рішення міського суду скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
У касаційній скарзі позивач зазначав, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що представництво інтересів відповідача у судах першої та апеляційної інстанцій здійснювала особа без належних повноважень.
Верховний Суд вказав, що положення ч.ч. 3 та 4 ст. 356, ч. 4 ст. 42 (у редакції, чинній на час пред`явлення позову (далі – ЦПК України 2004 р.)), ч. 4 ст. 62 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення), ч.ч. 1, 2 ст. 26, п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», пп. 10, 11 Положення про ордер на надання правової допомоги, затвердженого рішенням Національної Асоціації адвокатів України від 12 квітня 2019 р. № 41 (у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції), дають підстави для висновку, що повноваження адвоката як представника сторони мають бути підтверджені ордером або довіреністю цієї сторони, що посвідчує такі повноваження.
Виходячи зі змісту ч.ч. 1, 3 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 400-1 Кримінального кодексу України).
Ордер, який видано відповідно до ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 64 ЦПК України).
Надання договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером ЦПК України не вимагає.
Подібні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 р. у справі № 182/9172/18.
Матеріали справи містять копії доказів на підтвердження повноважень адвоката, а саме: витяг з договору про надання правової допомоги, копії ордерів, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а відповідно до змісту ч. 1 ст. 40 ЦПК України 2004 р. представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді.
Доводи заявника стосовно відсутності в ордері, наданому адвокатом, обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 13 Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 р., як і відсутності трудових відносин між адвокатським об`єднанням та адвокатом ВС визнав такими, що не впливають на правильність висновку апеляційного суду. Заявник при цьому посилався на редакцію Положення, яке на час апеляційного розгляду справи втратило чинність.
До того ж під час розгляду справи ні суд, ні позивач не ставив під сумнів відповідність вказаних документів, крім того, не порушував питання щодо витребування оригіналів вказаних документів для дослідження у судовому засіданні.
Підготував Леонід Лазебний
