Незгода прокурора з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. До такого висновку дійшов Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь під час розгляду кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Волинського апеляційного суду у справі №154/2975/17.
Обставини справи
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 8 липня 2019 року обвинуваченого визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК (службова недбалість), та виправдано у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні даного злочину.
Чоловік обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Володимир-Волинський» Волинської митниці, перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні модуля «інспектор митного оформлення», внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, здійснив митний контроль і митне оформлення транспортного засобу особи, внаслідок чого останнього було звільнено від сплати митних платежів за незадекларований товар, який ним переміщався через кордон України в кількості 26 тюків, вагою брутто – 1 734 кг, чим заподіяв тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді недоотримання митних платежів, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а саме на суму 320687,12 грн.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважав, що суд апеляційної інстанції у порушення принципу змагальності сторін безпідставно відмовив прокурору в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів, чим обмежив право сторони обвинувачення на відстоювання своєї правової позиції і подання до суду доказів з метою встановлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи. Також прокурор вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки не містить обґрунтованих відповідей на доводи апеляції прокурора та мотивів, за яких апеляційну скаргу залишено без задоволення.
Верховний Суд залишив без зміни ухвалу апеляційного суду. Колегія суддів не погодилася з доводами прокурора про порушення апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК. Так, апеляційним судом не було встановлено, а клопотання прокурора про дослідження доказів не містило обґрунтованих мотивів щодо необхідності повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження. Сам по собі факт незгоди прокурора з висновками суду першої інстанції з приводу висунутого обвинувачення не є підставою для повторного дослідження доказів в апеляційному суді. Крім того, суд апеляційної інстанції не здійснював власної оцінки доказів, погодився із тією оцінкою, яку дав суд першої інстанції, а тому підстав для повторного дослідження обставин, установлених під час кримінального провадження, у суду не було. За таких обставин не вбачається порушення апеляційним судом принципу безпосередності дослідження доказів. Повторне дослідження обставин є правом, а не обов’язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність.
