Постійне суперництво суб’єктів господарювання, спрямоване на досягнення переваг, які виокремлюють їх з-поміж інших, не завжди супроводжується добросовісною конкурентною поведінкою. Це негативно впливає не тільки на права та охоронювані законом інтереси інших учасників господарських відносин, а й на споживачів, які, зрештою, й реалізують мету будь-якого суб’єкта господарювання – отримання прибутку.
На цьому наголосив секретар судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності‚ а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Володимир Селіваненко під час виступу на VIII Ukrainian Antitrust Forum, організованому газетою «Юридична практика».
За даними судової статистики, зазначив спікер, у 2022 році на розгляді в Касаційному господарському суді перебувало 171 процесуальне звернення у спорах, пов’язаних із застосуванням антимонопольного та конкурентного законодавства, 106 із них розглянуто по суті. За результатами розгляду відповідних звернень було змінено або скасовано 30 судових рішень, а 76 – залишено без змін. Приблизно 16 % від загальної кількості справ цієї категорії становили спори, пов’язані із захистом від недобросовісної конкуренції.
Володимир Селіваненко зауважив, що в регулюванні конкурентних відносин значну роль відіграє ГК України, зокрема у статтях 32–37 цього Кодексу визначено поняття недобросовісної конкуренції, вказано її види і відповідальність за це правопорушення. Він нагадав про те, що Верховна Рада України у першому читанні прийняла законопроєкт «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», який, серед іншого, передбачає визнання ГК України таким, що втратив чинність.
«Прихильники такої реформи не до кінця усвідомлюють наслідки скасування ГК України, а також ризики правової невизначеності для економічної ситуації в Україні, та ще й в умовах воєнного стану», – переконаний секретар палати КГС ВС.
Спікер вважає, що скасування ГК України матиме більше негативних наслідків, ніж позитивних, не вирішить проблем у сфері господарювання та ускладнить налагоджену роботу правників і бізнесу. «Краще спробувати удосконалити напрацьований роками нормативно-правовий акт шляхом модернізації та приведення у відповідність до європейських стандартів, ніж просто припинити його існування з негативними наслідками такої декодифікації, яка, звичайно ж, вплине на вкрай хитку інвестиційну привабливість країни», – зауважив Володимир Селіваненко.
Аналізуючи судову практику захисту від недобросовісної конкуренції, спікер зазначив про те, що Верховний Суд найчастіше розглядав справи із кваліфікацією порушень, передбачених статтями 4 та 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», а саме неправомірне використання позначень та поширення інформації, що вводить в оману. Також траплялися поодинокі випадки, коли органи АМКУ визнавали дії суб’єктів господарювання порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді дискредитації та схилення до бойкоту суб’єкта господарювання, які передбачені у статтях 8 і 10 Закону.
Як приклад неправомірного використання позначень Володимир Селіваненко навів справу, в якій ТОВ звернулося до суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМКУ. Цим рішенням визнано, що товариство вчинило порушення у вигляді неправомірного використання позначення, що нанесене на зовнішні фасади аптечних закладів без дозволу іншого товариства, яке раніше почало використовувати схожий знак для товарів і послуг у своїй господарській діяльності, що може призвести до змішування їх діяльності. За вказане порушення на позивача накладено штраф.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані тим, що першість у використанні спірного позначення не може належати ліцензіату. Власником торговельного знака є громадяни України – фізичні особи. Документального підтвердження першості використання спірного знака громадянами України – фізичними особами відділення АМКУ до суду не надало. Верховний Суд погодився з висновками попередніх судових інстанцій та зазначив про те, що саме собою «позначення» не є самостійним об’єктом зі спеціально передбаченим законом статусом, який породжує певні права і обов’язки, у зв’язку з чим не має специфічного (спеціального) захисту. Згідно з конкурентним законодавством позначення отримує захист у конкурентних відносинах, а не як самостійний об’єкт інтелектуальної власності. Ключовим у цьому випадку є питання щодо добросовісності / недобросовісності використання суб’єктами господарювання такого позначення.
Прикладом поширення інформації, що вводить в оману, може слугувати справа, в якій підприємство звернулося до господарського суду з позовом до АМКУ про визнання протиправним та скасування рішення. Цим рішенням АМКУ визнав, що позивач вчинив порушення у вигляді повідомлення неточних відомостей на етикетках і контретикетках вина власного виробництва, які можуть свідчити й бути сприйнятими як інформація про іноземне походження цих напоїв. За результатами розгляду справи Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові у зв’язку з недоведеністю визначених законом підстав для їх скасування.
ВС зазначив про те, що для кваліфікації таких дій суб’єктів господарювання, як, зокрема, недобросовісна конкуренція, не є обов’язковим з’ясування настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їхніх прав чи інтересів, або настання інших відповідних наслідків. Достатньо встановити сам факт вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція, або можливості настання зазначених наслідків у зв’язку з відповідними діями таких суб’єктів господарювання.
Поширення неточної інформації, що вводить в оману, безпосередньо невизначеному колу осіб, зокрема внаслідок обраного способу її викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб’єкта господарювання, тягне відповідальність, передбачену Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції».
Насамкінець Володимир Селіваненко звернув увагу на те, що в конкурентній сфері абсолютно всі можливі порушення не можуть бути підтверджені документально, а головним критерієм у цьому контексті є допустимість і належність доказів як стандарт доказування. Кожна справа індивідуальна, а тому однакові докази в різних випадках можуть свідчити про різне.
Резюмуючи, спікер зазначив, що вкрай важливо сформувати у суспільства впевненість у тому, що в суді можна отримати справедливий судовий захист. Адже саме ефективний судовий захист учасників економічних відносин є одним з найважливіших факторів становлення України як європейської демократичної і правової держави, розвитку ринкових відносин.
Джерело: Рада адвокатів в Київській області
