Суди повинні дослідити призначення платежів, квитанції на сплату житлово-комунальних послуг та історію таких оплат і в разі здійснення боржником чергового платежу встановити, чи не свідчить це про визнання лише певної частини боргу, що не може бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
Такий висновок ВСУ зробив у справі від 22.03.2017 No6-43цс17. За змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто положення щодо позовної давності застосовуються тільки за наявності порушеного права особи.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку, а в силу ч.3 цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують такий факт.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов’язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата особою або з її згоди іншою особою основного боргу. При цьому, якщо виконання зобов’язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і вчинено дії, що свідчать про визнання лише певної частини боргу чи про періодичний платіж, такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.
