Відмова в можливості скористатися телефоном і поговорити з відвідувачами може визнаватися порушенням права на приватне життя. Такою є позиція Європейського суду з прав людини.
У рішенні від 19.10.2017 у справі «Lebois v. Bulgaria» констатується, що громадянин Франції Вінсент Лебуа, проживаючи в Софії зі своєю подругою, був арештований за злом автомобілів. Зрештою він погодився визнати провину в обмін на пом’якшення покарання. Суд засудив француза до 3 місяців в’язниці, які той уже фактично відсидів у СІЗО.
В.Лебуа поскаржився, що, перебуваючи під вартою до рішення суду, він був обмежений у спілкуванні із сім’єю та друзями. Працівники слідчого ізолятора часто не дотримувалися внутрішніх правил, що регулюють режим тримання осіб, зокрема позбавили його права на спілкування з відвідувачами й на купівлю/поповнення телефонних карток. У результаті він протягом трьох тижнів не міг поговорити з матір’ю, котра проживає у Франції, а його болгарським подрузі та другу відмовили в побаченні, пославшись на те, що він переведений в інше крило.
Спираючись на ст.8 («Право на повагу до приватного і сімейного життя») Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ЄСПЛ констатував порушення цієї гарантії з огляду на обмеження відвідин і доступу до телефону.
За рішенням Суду, французові повинні виплатити €1000 компенсації за моральну шкоду й покрити €400 витрат.
