Введення до Кримінального процесуального кодексу України таких змін як продаж майна без вироку суду та запровадження спеціальної конфіскації – це лише маленька частина тих реформ, які вже сьогодні здійснюють значний вплив на процеси ведення бізнесу в Україні та з кожним днем збільшують фінансові збитки компаній, які втрачають своє майно.
Однак сьогодні спостерігаються позитивні зміни, які зменшують ризики незаконного притягнення до відповідальності та надають можливість закриття справ, які здійснюються за фактом скоєння кримінального правопорушення.
Скасування пред’явленої підозри
З 16.03.2018 р. сторона захисту отримала право на оскарження пред’явленої підозри. Судді дуже прискіпливо та обережно приймають рішення в цій категорії справ, звертаючи увагу на строки та перехідні положення. Право оскарження підозри виникає після 2-х місяців з моменту її пред’явлення (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України) та лише щодо справ, які зареєстровані після набуття чинності вищезазначеними змінами (п. 4 Прикінцевих положень Закону від 03.10.2017 р. №2147-VIII).
На жаль, на сьогодні вже були ухвалені негативні позиції Верховного Суду щодо застосування зворотної дії закону в часі. Відповідно до Правового висновку Верховного Суду України у справі №5-205кс, суд зазначив, що новий кримінальний процесуальний закон, на відміну від кримінального матеріального закону, не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження.
Однак з такою позицією не можна повністю погодитися, оскільки ч. 1 ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
В цьому випадку право на скасування пред’явленої підозри тягне за собою скасування подальшої відповідальності. Оскільки, якщо підійти більш детально до питання відповідальності, то можна дійти висновку, що першопочатковою дією для притягнення особи (фізичної/юридичної) є вручення повідомлення про підозру (ст. 278 КПК України), а вже після цього складається обвинувальний акт, на підставі якого особа надалі буде притягнена до відповідальності. Таким чином, фактично право на оскарження підозри є правом для можливого скасування подальшої відповідальності.
Основні елементи, які необхідно спростовувати для скасування повідомлення про підозру:
- Склад злочину. Для встановлення відсутності складу злочину можна отримати правовий висновок з приводу наявності чи відсутності в діях конкретної особи складу злочину або відсутності/ наявності зв’язку юридичної особи зі скоєнням злочину.
- Перевірка на наявність події злочину. Подія злочину може бути визначена як наслідки (для матеріальних складів) та наявність між ними причинного зв’язку. Подія злочину розуміється як складне поняття, що включає низку елементів, наведений перелік яких (час, місце, спосіб) не є вичерпним у законі (окрема думка судді Верховного Суду України у справі №5-7к14).
- Опрацювання кожного доказу, який є в основі пред’явленої підозри у зв’язку з подією та складом злочину. Також необхідно надавати докази сторони захисту, які спростовують позиції сторони обвинувачення (отримання документів на підставі тимчасового доступу тощо).
- Робота зі свідками, допит у слідчого судді. У разі допиту в слідчого судді на стадії досудового розслідування свідчення вже стануть самостійними доказами, що посилить позиції під час подання скарги на скасування підозри.
Закриття кримінального провадження за спливом строків
Найбільшим досягненням є можливість закриття кримінальних проваджень, які здійснюються за фактом скоєння кримінального правопорушення. Таке право виникає за спливом граничних строків: 12 місяців щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості та 18 місяців щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину, якщо жодній особі не повідомлено про підозру (ч. 1 ст. 219 КПК України). Право оскарження недотримання розумних строків виникає після отримання відмови від прокурора (п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України).
Під час подання такої скарги можуть виникнути певні проблеми. Деякі судді відмовляють в оскарженні у зв’язку з відсутністю статусу в кримінальному провадженні. Наприклад, в ухвалі за справою №757/19684/18-к було повернено скаргу через відсутність процесуального статусу, оскільки особа не надала доказів звернення до прокурора. При цьому необхідно застосовувати положення п. 9-1 ч. 1 ст. 303 КПК України у поєднанні з ч. 1 ст. 219 КПК України та висувати вимоги про закриття кримінального провадження у зв’язку з недотриманням процесуальних строків.
У судовій практиці й раніше були прецеденти, коли слідчий суддя зобов’язував слідчого закрити кримінальне провадження (справа №1-кс/760/779/16). Наразі КПК України встановлює порядок такого оскарження та надає нові процесуальні можливості.
Додатково в межах такої категорії справ можна подавати клопотання про витребування усього кримінального провадження. З приводу цього також існує судова практика (наприклад, ухвали у справах №758/3742/18, №716/1751/17).
Підбиваючи підсумки, необхідно пам’ятати, що у разі подання скарги на закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування також може виникнути питання щодо зворотної дії закону й дати реєстрації кримінального провадження.
Джерело: “Юргазета“
