15 червня 2021 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 159/5837/19 залишив без задоволення касаційну скаргу позивача, який оскаржував правомірність розрахунку і стягнення з нього витрат на правничу допомогу. Член громади звернувся до суду з позовом до ТОВ, третя особа – районна рада, про припинення права постійного користування земельною ділянкою шляхом визнання недійсним державного акта на право постійного користування землею.

Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін апеляційним судом, в задоволенні позову відмовлено. Додатковою постановою апеляційного суду стягнуто з позивача на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу.

У касаційній скарзі позивач зазначав, що представник відповідача не надав жодних належних чи допустимих доказів, в яких були б перераховані точний обсяг послуг, які він надав під час розгляду цієї справи. Також, на думку заявника, суду не було надано належних доказів, які б підтверджували те, що представник відповідача надав конкретний ряд послуг, який він оцінює в певну конкретну суму, де мав би знаходитися деталізований розгорнутий аналіз наданих послуг та їхня вартість (наприклад, акт прийому-передачі послуг), що у свою чергу свідчить про те, що представник відповідача не довів належним чином розумність, реальність та співмірність розміру судових витрат на професійну правову допомогу, який був ним заявлений.

Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на таку допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 3 жовтня 2019 р. у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 р. у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 2 грудня 2020 р. у справі № 317/1209/19, від 3 лютого 2021 р. у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 р. у справі № 753/1203/18.

Частково задовольняючи заяву ТОВ та стягуючи на його користь із позивача витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд врахував обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, їх вартість, з чим також погодився Верховний Суд.

Матеріали справи не містять заперечення чи клопотання позивача про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції.

Витрати на професійну правничу допомогу в присудженому апеляційним судом розмірі є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, підстав для зменшення розміру суми цих витрат у суду немає.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому, за висновком ВС, відсутність посилання в тексті оскаржуваної додаткової постанови апеляційного суду на конкретний перелік документів, наданих відповідачем на підтвердження витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та не відміняє правильних за своєю суттю висновків апеляційного суду.

Підготував Леонід Лазебний

Повний текст рішення