В юридичному складі при «судово-договірній» заміні набувача не вистачає такого юридичного факту як згоди відчужувача. І рішення суду має «виступити» замінником відсутньої згоди.

Про це розповів суддя Касаційного цивільного суду Василь Крат у своєму Телеграм-каналі, повідомляє «Закон і Бізнес».

Він зазначив, що у ст.752 ЦК законодавцем передбачено два види заміни набувача за договором довічного утримання (догляду). Вони поділяються залежно від підстави, яка необхідна для заміни набувача, на:

«договірний»;

«судово-договірний».

Для «договірної» заміни набувача за договором довічного утримання (догляду) необхідні:

договір про заміну набувача. Цей договір укладається тільки між первісним та новим набувачем, і відчужувач не приймає в ньому участі. З урахуванням змісту стст.513, 521, 745 ЦК договір про заміну набувача підлягає нотаріальному посвідченню.

Фактичною передумовою для укладення такого договору є неможливість подальшого виконання фізичною особою обов’язків набувача внаслідок підстав, що мають істотне значення. Як істотні підстави можуть бути кваліфіковані досить різноманітні обставини (зокрема, погіршення майнового стану набувача, відсутність у нього постійного заробітку, необхідність переїзду до іншого місця проживання, неможливість виконувати обов’язки з незалежних від нього причин і тощо);

згода відчужувача на заміну набувача. По своїй суті згода — це односторонній правочин, яким відчужувач погоджується на зміну набувача. Тобто у такому правочині має бути висловлена згода щодо конкретної фізичної або юридичної особи. Для його сприйняття як іншими учасниками цивільного обороту, так і нотаріусом, він повинен бути викладений письмово.

У ЦК не визначено момент, на який має існувати згода відчужувача. Як наслідок, допустимі кілька варіантів: (1) попередня згода, тобто до моменту укладення договору про заміну набувача; (2) наступна згода, тобто після укладення договору про заміну набувача.

Тільки за сукупності перелічених юридичних фактів (договору та згоди) проведення заміни набувача буде правомірним.

Для «судово-договірної» заміни набувача за договором довічного утримання (догляду) має існувати:

договір про заміну набувача за договором довічного утримання (догляду);

відмова відчужувача надати згоду щодо заміни набувача за договором довічного утримання (догляду);

рішення суду.

У ч.2 ст.752 ЦК передбачено, що відмова відчужувача у наданні згоди може бути оскаржена до суду.

Позов має пред’являтися первісним набувачем до відчужувача, і містити вимогу про визнання права на заміну набувача. При цьому, рішення суду буде замінником згоди відчужувача при «судово-договірній» заміні набувача.