Витрати закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування. Про це йде мова у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 р. №6-1343цс15.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
24 лютого 2016 року м.Київ №6-1343цс15
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого —Яреми А.Г.,
суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Васильківської центральної районної лікарні до Особи 1, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування витрат на лікування за заявою ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4.06.2015,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2014 року Васильківська центральна районна лікарня звернулася до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 4.12.2012 звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності у вчиненні передбаченого ч.1 ст.286 Кримінального кодексу злочину з підстави, передбаченої ст.46 цього кодексу. Цією постановою встановлено, що 15.07.2012 Особа 1, керуючи транспортним засобом «Москвич» із причепом, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого сталося зіткнення з мотоциклом, за кермом якого був Особа 2, який отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв’язку із чим перебував з 15.07 до 13.08.2012 на лікуванні у Васильківській центральній районній лікарні.
Оскільки на лікування потерпілого зазначена лікарня витратила кошти в сумі 8969 грн. 70 коп., на підставі ст.1206 Цивільного кодексу просила стягнути з Особи 1 на відшкодування матеріальної шкоди вказані кошти.
Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 19.11.2014 до участі у справі як співвідповідача залучив ПрАТ «СК «Провідна».
Зважаючи на викладене, позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з ПрАТ «СК «Провідна» кошти в сумі 8969 грн. 70 коп.
Васильківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 9.02.2015, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 8.04.2015 року, позов задовольнив: ухвалив стягнути з ПАТ «Страхова Компанія «Провідна» на користь Васильківської центральної районної лікарні матеріальні збитки в сумі 8969 грн. 70 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.
ВСС від 4.06.2015 відмовив ПрАТ «СК «Провідна» у відкритті касаційного провадження.
У заяві ПрАТ «СК «Провідна» про перегляд судового рішення порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до цього ж суду з передбаченої п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме ст.1206 ЦК, закону «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1.07.2004 №1961-IV.
На підтвердження наявності зазначеної підстави подання заяви ПрАТ «СК «Провідна» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від:
23.10.2013 у справі за позовом фізичної особи до відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди та позовом Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі відділу охорони здоров’я виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради до фізичної особи, ВАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування (№6-20740св13);
2.07.2014 у справі за позовом фізичної особи (особи, яка вчинила злочин) до ПрАТ «СК «Провідна» про стягнення страхового відшкодування (№6-12284св14).
Так, у наданій для порівняння ухвалі суду від 2.07.2014 у справі №6-12284св14 суд касаційної інстанції, передаючи справу в частині стягнення зі страхової компанії витрат на стаціонарне лікування потерпілого на новий розгляд до суду першої інстанції, зазначив про допущені судами порушення вимог процесуального закону щодо встановлення судом фактичних обставин справи.
За результатами розгляду касаційної скарги у справі №6-20740св13 суд касаційної інстанції постановив ухвалу від 23.10.2013 про залишення без змін рішення апеляційного суду, яким позов фізичної особи задоволено частково, позов Ізмаїльського міжрайонного прокурора також задоволено частково та стягнуто кошти на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого з особи, яка скоїла злочин і є винною в дорожньо-транспортній пригоді. При цьому суд виходив з того, що обов’язок відшкодувати закладу охорони здоров’я витрати на лікування потерпілого від злочину покладено за положеннями ст.1206 ЦК на особу, яка скоїла злочин; зазначені витрати не є шкодою в розумінні стст.22—31 закону №1961-IV і тому не відшкодовуються страховиком.
Натомість у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який, задовольнивши позов, виходив з того, що витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого в ДТП повинна відповідно до п.22.1 ст.22, п.24.1 ст.24 закону №1961-IV відшкодувати ПрАТ «СК «Провідна», оскільки на момент вчинення злочину цивільно-правова відповідальність Особи 1була застрахована у цій страховій компанії.
Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування судами норм матеріального права (ст.1206 ЦК, п.22.1 ст.22, п.24.1 ст.24 закону №1961-IV), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, різняться з висновками, зробленими в указаному для порівняння судовому рішенні у справі №6-20740св13.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Суди у справі, яка переглядається, встановили, що 15.07.2012 Особа 1, керуючи транспортним засобом «Москвич» із причепом, порушив ПДР, внаслідок чого сталося зіткнення з мотоциклом, яким керував Особа 2. Останній отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Васильківський міськрайонний суд Київської області постановою від 4.12.2012 звільнив Особу 1 від кримінальної відповідальності у скоєнні передбаченого ч.1 ст.286 КК злочину з підстави, установленої ст.46 цього кодексу.
З 15.07 до 13.08.2012 Особа 2 перебував на лікуванні у Васильківській центральній районній лікарні. На лікування потерпілого зазначеною лікарнею було витрачено кошти в сумі 8969 грн. 70 коп.
Відповідно до полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 21.03.2012 відповідальність Особи 1 застрахована у ПрАТ «СК «Провідна».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК особа, яка скоїла злочин, зобов’язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров’я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
Згідно зі ст.999 ЦК законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов’язкове страхування). До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов’язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним законом №1961-IV.
Відповідно до п.22.1 ст.22 закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров’ю, майну третьої особи.
Метою здійснення обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності ст.3 закону №1961-IV визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об’єктом обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов’язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров’ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 цього закону).
Згідно зі ст.6 закону №1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілого.
Враховуючи наведене вище, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам (потерпілим) унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Отже, витрати лікувального закладу на лікування потерпілого від злочину не можуть бути відшкодовані за договором обов’язкового страхування страховою компанією.
Такого, по суті, висновку й дійшов суд касаційної інстанції під час касаційного розгляду справи №6-20740св13.
Однак суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення ст.1206 ЦК, п.22.1 ст.22 закону №1961-IV та дійшли помилкового висновку про необхідність відшкодування страховою компанією витрат позивачу на лікування потерпілого від злочину, і безпідставно не вказали на відповідальність самого Особи 1 як винної особи в заподіянні шкоди Особі 2.
З огляду на викладене, а також з урахуванням уточнень позовних вимог у частині стягнення коштів з ПрАТ «СК «Провідна» судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню в цій частині із закриттям провадження у справі, адже спори між юридичними особами не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а рішення в іншій частині щодо позову відносно Особи 1підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись стст.355, 3603, 3604 ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ПАТ «Страхова компанія «Провідна» про перегляд судового рішення задовольнити.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 9.02.2015, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 8.04.2015, ухвалу ВСС від 4.06.2015 скасувати:
— у частині позову Васильківської центральної районної лікарні до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про відшкодування витрат на лікування закрити провадження;
— у частині позову до Особи 1 справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.
