Оскільки жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті винагороди нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці не було.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
5 квітня 2016 року м.Київ №822/494/13-а
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Прокопенка О.Б.,
суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особи 10 до Апеляційного суду Хмельницької області, Державної судової адміністрації, Міністерства фінансів, територіального управління ДСАУ в Хмельницькій області, Державної казначейської служби про стягнення заборгованості за заробітною платою та грошовим утриманням,
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2008 року Особа 10 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути заборгованість за заробітною платою та грошовим утриманням.
На обгрунтування позову зазначив, що своїми постановами «Про оплату праці Голови та заступника Голови Верховного Суду України» від 30.06.2005 №514 та «Про оплату праці суддів» від 3.09.2005 №865 Кабінет Міністрів порушив положення ст.113 Конституції, вимоги закону «Про статус суддів» від 15.12.92 №2862-XII щодо одночасного визначення пропорцій в оплаті між суддями та Головою ВС і його заступниками, що призвело до порушення прав і гарантій суддів та недоотримання ними з 1.06.2005 до 1.01.2006 заробітної плати відповідно до вимог ч.3 ст.11, ч.2 ст.44 закону №2862-XII та постанов №514 та №865.
Таким чином, у зв’язку із заниженням розміру його посадового окладу як судді Апеляційного суду Хмельницької області за період з 1.01.2005 до 1.01.2006 він недоотримав заробітну плату та грошове утримання.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 15.03.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, позов задовольнив частково: постановив стягнути з ДСАУ і зобов’язав ДКС провести видатки з державного бюджету, передбачені ДСАУ, на користь Особи 10 — 70975 грн. 75 коп. заборгованості за заробітною платою.
Вищий адміністративний суд постановою від 20.10.2015 рішення судів попередніх інстанцій скасував і ухвалив нове рішення — про відмову в задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Особа 10 з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом, в якій просить скасувати постанову ВАС від 20.10.2015, а постанову ХОАС від 15.03.2013 та ухвалу ВААС від 30.05.2013 — залишити без змін.
На обгрунтування заяви додав копії рішень ВАС від 10.12.2014 (справа №К-30479/10), 17.02.2015 (справа №К/800/22244/13), 24.02.2015 (справа №К/9991/11841/11), 4.03.2015 (справи №№К/800/17562/14, К/9991/4092/11), 6.03.2015 (справа №К-35786/10), 13.03.2015 (справа №К/9991/52038/12), 17.03.2015 (справи №№К/9991/47112/12, К/9991/28377/12), 2.04.2015 (справа №К-35051/10) та 9.04.2015 (справа №К/800/63900/14), які, на думку позивача, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС не може взяти до уваги надані Особою 10 на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права ухвалу ВАС від 2.04.2015 (справа №К-35051/10), оскільки зазначене рішення ухвалене з процесуальних питань, та постанову цього суду від 10.12.2014 (справа №К-30479/10), яка не містить іншого застосування норм матеріального права, ніж у справі, що розглядається.
Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів уважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, ВАС, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову, дійшов висновку, що права судді Особи 10 на оплату праці протягом періоду з 1.06.2005 до 1.01.2006 порушені не були.
Аналіз рішень ВАС від 24.02.2015 (справа №К/9991/11841/11), 4.03.2015 (справа № К/9991/4092/11) та 9.04.2015 (справа № К/800/63900/14) не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлене різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду.
У рішеннях ВАС від 17.02.2015 (справа №К/800/22244/13), 4.03.2015 (справа №К/800/17562/14), 6.03.2015 (справа №К-35786/10), 13.03.2015 (справа №К/9991/52038/12), 17.03.2015 (справи №№К/9991/47112/12, К/9991/28377/12), які надано заявником на підтвердження неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції, застосовуючи одні й ті ж норми матеріального права в подібних правовідносинах, дійшов протилежного висновку, а саме: надаючи постанові №865 чинності з 1.01.2006, Кабінет Міністрів не усунув порушення вимог ч.2 ст.44 закону №2862-XII і не привів посадові оклади суддів усіх судів України до встановленого цією нормою співвідношення одночасно з окладами Голови ВС та Голови КС за період з 1.06.2005 до 1.01.2006. Внаслідок цього оклади суддів за вказаний період не відповідали вимогам ст.44 закону №2862-XII.
Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом цих норм матеріального права в подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС виходить із такого.
Відповідно до чч.1 та 2 ст.44 закону №2862-XII заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів установлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови ВС і не можуть бути меншими від 50% його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80% посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Згідно із ч.2 ст.8 закону «Про оплату праці» від 24.03.95 №108/95-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) умови та розміри оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються КМ.
Оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів у межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом (ст.13 закону №108/95-ВР).
Постановами «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» від 30.06.2005 №513 та №514 з 1.06.2005 підвищено розміри посадових окладів, установлено надбавки, доплати та порядок преміювання, зокрема, Голові КС та Голові ВС.
Постановою №865 КМ затвердив схеми посадових окладів, установив надбавки, доплати та порядок преміювання інших керівників та суддів КС, керівників та суддів інших судів загальної юрисдикції.
31.12.2005 КМ прийняв постанову №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3.09.2005 №865» (була чинною на час виникнення спірних відносин), якою, зокрема, п.5 був викладений у такій редакції: «Ця постанова набирає чинності з дня втрати чинності указами Президента від 10.07.1995 №584, від 19.09.96 №856, від 5.09.2002 №220, від 25.11.2002 №1061, стст.3 та 4 указу Президента від 11.12.2002 №1150, абз.1 ст.1 указу Президента від 23.02.2002 №173 у частині встановлення надбавки суддям військових місцевих та військових апеляційних судів».
Отже, Кабінет Міністрів на період з 1 червня 2015 по 1 січня 2006 року не привів посадові оклади суддів України у відповідність із вимогами ст.44 закону №2862-XII, а саме — до встановленого цією нормою співвідношення з окладом Голови ВС.
Таким чином, незважаючи на те що розмір заробітної плати судді встановлений спеціальним законом — ст.44 закону №2862-XII, а не ст.8 закону №108/95-ВР, виплата заробітної плати судді підпорядкована нормам закону №108/95-ВР, зокрема ст.13, відповідно до якої оплата праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, затверджується одночасно з бюджетом.
Оскільки в період з 1.06.2005 до 1.01.2006 жодних змін ні в обсязі фінансування, ні у виплаті заробітної плати суддів (крім посадових осіб, зазначених у постановах №№513, 514) законодавчі чи інші нормативні акти не передбачали, то правових підстав для виплати суддям різниці в заробітній платі не було.
Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС уважає, що висновок ВАС у справі, що розглядається, грунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
Керуючись стст.241, 242, 244 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
У задоволенні заяви Особі 10 відмовити.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
