Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг на оплату електроенергії особам, звільненим за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень норм споживання.Такого висновку дійшов Верховний Суд України у постанові № 0870/5751/12.
Верховний Суд України
Іменем України
Постанова
10 травня 2016 року м.Київ №0870/5751/12
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого — Гриціва М.І.,
суддів: Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» до управління праці та соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року ВАТ звернулося до суду з позовом, в якому просило:
• визнати протиправними відмову управління праці щодо відшкодування пільг громадянам, які мають право на таке відшкодування відповідно до ст.22 закону «Про міліцію» від 20.12.90 №565-XII (чинного на час виникнення спірних відносин), стст.23, 24 закону «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV, ст.26 закону «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.90 №509-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) як таким, що мають статуси «працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «cільський працівник кримінально-виконавчої системи на пенсії», «міліціонер на пенсії», «cільський міліціонер на пенсії», «податковий міліціонер на пенсії», та відповідно до ст.22 закону «Про пожежну безпеку»від 17.12.93 №3745-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) — «пожежник на пенсії»;
• зобов’язати управління праці відшкодувати ВАТ витрати, пов’язані з наданням пільг за період з 1.12.2011 до 1.06.2012, в сумі 25723 грн. 37 коп.
На обгрунтування позову послалося на те, що станом на 1.06.2012 відповідач не відшкодовував витрати, пов’язані з наданням пільг таким категоріям споживачів електроенергії, як «міліціонер на пенсії», «пожежник на пенсії», яким вони (пільги) надаються в межах, визначених законами №№565-XII та 3745-XII. Крім того, послалося на рішення Конституційного Суду від 22.05.2008 №10-рп/2008 щодо визнання неконституційними положень окремих законів, якими встановлювалися обмеження обсягу наданих пільг зазначеним вище пільговим категоріям споживачів.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 5.09.2012, яку Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20.05.2014 залишив без змін, позов задовольнив. У цих рішеннях суди вказали, що встановлені для визначеної категорії осіб, соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції є загальнообов’язковими й однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Вищий адміністративний суд постановою від 17.09.2015 скасував рішення судів попередніх інстанцій і ухвалив нове — про відмову в задоволенні позову.
Суд касаційної інстанції виходив із того, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов’язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державною, зокрема через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства.
Отже, як визнав суд, відповідач діяв відповідно до закону, в межах повноважень та бюджетних ресурсів, наданих йому державою, тому підстав для задоволення позову немає.
У заяві про перегляд Верховним Судом рішення суду касаційної інстанції з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.237 Кодексу адміністративного судочинства, ВАТ просить скасувати постанову ВАС від 17.09.2015 та залишити в силі рішення судів попередніх інстанцій.
Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у заяві робиться посилання на постанову ВАС від 27.11.2013 (справа №К/800/45180/13), в якій ідеться про те, що управління праці та соціального захисту населення зобов’язано відшкодувати витрати, пов’язані із наданням пільг на сплату електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби, податкової служби, пожежникам на пенсії, звільненим за віком, хворобою або вислугою років поза межами встановлених норм.
В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС дійшла висновку про таке.
Відповідно до ч.4 ст.22 закону №565-XII працівникам міліції та членам їх сімей надається 50% знижки на оплату житлової площі, комунальних послуг, а також палива в межах норм, установлених законодавством.
Згідно із ч.5 ст.23 закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється дія стст.22 і 23 закону №565-XII, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
У ст.26 закону №509-XII визначено, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені стст.20—23 закону №565-XII та законом «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 №203/98-ВР.
За ст.22 закону №3745-XII, особовому складу державної пожежної охорони та членам їх сімей надається 50% знижки на оплату за житлову площу, комунальні послуги, а також паливо в межах норм, установлених законодавством, за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом цієї особи за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів.
Згідно з пп.68, 69 розд.ІІ закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-VI до ст.22 закону №565-XII були внесені зміни про те, що:
• пільги з оплати комунальних послуг надаються «в межах норм, встановлених законодавством» (доповнення до ч.4 цієї статті);
«Пільги на безплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням за встановленими нормами працівникам міліції, які живуть і працюють у сільській місцевості та в селищах міського типу, а також пільги працівникам міліції з оплати жилої площі, комунальних послуг і палива з 50-процентною знижкою надаються за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника міліції за попередні 6 місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів» (нова ч.6 цієї статті).
Частину 1 ст.24 закону №2713-IV доповнено абз.2 про те, що «пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ».
Проте Конституційний Суд рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 положення пп.68, 69 розд.II закону №107-VI визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).
Отже, положення ст.22 закону №565-XII і стст.23, 24 закону №2713-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, давали право особам, на яких поширювалася дія цих законів, на 50% знижки на оплату житлової площі, комунальних послуг, а також палива.
З матеріалів справи убачається, що з 1.12.2011 до 1.06.2012 позивач подавав управлінню праці акти звірки рахунків нарахованих сум та субсидій населення за енергопостачання за період з грудня 2011 до червня 2012 року. Відповідач відшкодовував нараховану позивачем плату за спожиту електроенергію з 50% знижки лише на обсяг електроенергії в межах норм споживання у розмірі 75 кВт/год, тобто в межах норм, визначених у постанові КМ «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» від 1.08.96 №879, оскільки вважає, що відшкодування заборгованості за спожиту електроенергію понад показник необхідного споживання — 75 кВт/год має здійснюватися громадянами самостійно без урахування 50% знижки.
Відповідно до ч.1 ст.19 закону «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000 №2017-III виключно законами визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв’язку та критерії їх надання.
Частиною 2 ст.21 цього закону встановлено, що окремо визначаються нормативи коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, що спрямовуються на покриття витрат підприємств, установ і організацій соціально-культурного, житлово-комунального та побутового обслуговування, які не покриваються виплатами населення.
Згідно з додатком №3 до закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 №2857-VI (код програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 3511150) передбачена субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії.
Аналіз наведених норм права з урахуванням ретроспективного правового регулювання відносин у сфері соціального захисту громадян та системного і логічного з’ясування змісту цих норм дає підстави для висновку, що безпосередньому забезпеченню і судовому захисту підлягають законодавчо закріплені права громадян, зокрема й ті, які встановлюють певні соціальні пільги. Відшкодування витрат, пов’язаних із наданням пільг на оплату електроенергії працівникам міліції, державної кримінально-виконавчої служби та/чи іншій категорії осіб, установленій законом, звільнених за віком, хворобою або вислугою років, має здійснюватися без обмежень норм споживання.
Наведене розуміння зазначених норм права в обсязі встановлених у справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, переконує в тому, що суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють відносини щодо пільгової оплати комунальних послуг, установлених законом для певної категорії осіб. При цьому суд недоречно відзначив наявність можливості обмеження (звуження) соціально-економічних прав учасників відносин із надання комунальних послуг, установлених законом, посилаючись на неспроможність їх фінансового забезпечення.
Відповідно до пп.«а» п.2 ч.2 ст.243 КАС у разі неправильного застосування судом (судами) норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору, ВС має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Нормативне тлумачення ст.22 закону №565-XII, стст.23, 24 закону №2713-IV в контексті змісту фактичних обставин справи дає підстави для задоволення заяви ВАТ про скасування як незаконного рішення суду касаційної інстанції та залишення в силі рішень судів попередніх інстанцій, що були помилково скасовані судом касаційної інстанції.
Керуючись стст.241—243 КАС, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах ВС
ПОСТАНОВИЛА:
Заяву ВАТ «Запоріжжяобленерго» задовольнити.
Постанову ВАС від 17.09.2015 скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 5.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2014 залишити в силі.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого п.3 ч.1 ст.237 КАС.
