Якщо на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора, то його заміна правонаступником відбувається поза межами виконавчого провадження. Оскільки спадкоємець має підтвердити матеріальне правонаступництво належними доказами.
Такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №6-2550св17.
Предметом розгляду стала заява про заміну сторони виконавчого провадження. Заявником на підтвердження правонаступництва надано довідку приватного нотаріуса про те, що він є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті батька, який за договором про відступлення права вимоги був стягувачем у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення суду про стягнення на користь кредитної спілки заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів ВСС не погодилась з висновком судів про задоволення заяви і дійшла іншого правового висновку.
У ч. 1 ст. 512 ЦК вказано, що кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, правонаступництва, а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 512 ЦК, ст. 378 ЦПК та ст. 8 закону «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов’язанні він замінюється правонаступником. Виходячи із цих норм, зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК, у разі правонаступництва (спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора.
У зв’язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв’язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 8 закону «Про виконавче провадження», ст. 378 ЦПК за заявою заінтересованої сторони зобов’язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов’язки в зобов’язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212-214, 303, 315 ЦПК фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановили, не дослідили, чи надано заявником належні та допустимі докази на підтвердження матеріального правонаступництва після смерті батька, що є його процесуальним обов’язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), у тому числі свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом. Тобто заявник повинен підтвердити своє матеріальне правонаступництво належними доказами, якими в розумінні вимог ст. 212 ЦПК України не є довідка приватного нотаріуса, оскільки вона безспірно не підтверджує, що у подальшому обов’язково буде видано свідоцтво про право власності.
