Якщо в банк уведено тимчасову адміністрацію, то стягнути з нього кошти (повернути депозит) у загальному порядку неможливо. Так уважає Верховний Суд України (справа No6-1809цс16).
Відповідно до п.6 ст.2 закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» ліквідація банку — це процедура припинення фінансової установи як юридичної особи. Отже, для спорів, пов’язаних із виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію або запроваджено процедуру ліквідації, зобов’язань перед кредиторами, норми цього закону — спеціальні, тому він є пріоритетним відносно інших актів.
Статтею 36 закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з пп.1, 2 ч.5 ст.36 не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно, накладення арешту на кошти та майно.
Відповідно до ч.2 ст.46 закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.
З огляду на зазначене апеляційний суд, ухвалюючи рішення про відмову в позові, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, правильно виходив з того, що з 3.03.2015 фонд запровадив тимчасову адміністрацію та розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» із ринку. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції (7.10.2015) у фінустанові вже було введено тимчасову адміністрацію, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено вказаним законом.
