ВСУ вказав дедлайн при пересиланні документів поштою

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву, скаргу, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту. Такий висновок зробив ВСУ в постанові №653/650/14-ц.

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

21 вересня 2017 року м.Київ №653/650/14-ц

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — ЛЯЩЕНКО Н.П.,
суддів: ГУМЕНЮКА В.І., ОХРІМЧУК Л.І., СІМОНЕНКО В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» до Особи 5, Особи 6, Особи 7 про стягнення заборгованості, за заявою ТОВ «Авто Просто» про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.05.2017,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року ТОВ «Авто Просто» звернулося до суду з позовом до Особи 5, Особи 6, Особи 7 про стягнення заборгованості.

Товариство зазначало, що 27.02.2010 між ним та Особою 8 з метою придбання останнім автомобіля було укладено угоду №300461 та підписано додатки №№1 та 2 до неї, які є її невід’ємними частинами.

15.04.2010 Особа 8 на виконання умов договору отримав автомобіль марки «КІА Cerato» 2009 року випуску, зареєстрував його на своє ім’я та зобов’язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (та вартість наданих йому послуг) шляхом сплати ста двадцяти щомісячних повних внесків. Проте таку угоду Особа 8 не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Інформація 1 Особа 8 помер. Спадкоємцями померлого є Особа 5 та Особа 6, які прийняли спадщину у рівних частинах.

Крім того, 5.04.2010 між ТОВ «Авто Просто» та Особою 6, Особою 7 було укладено договір поруки, за яким останні зобов’язалися солідарно відповідати перед ТОВ «Авто Просто» за виконання в повному обсязі зобов’язань, що виникають з угоди, а в разі їх невиконання — відповідати як солідарні боржники. Вказаний договір поруки було посвідчено нотаріально.

Оскільки заборгованість за угодою спадкоємцями та поручителями не сплачена, ТОВ «Авто Просто» просить стягнути її солідарно з останніх в розмірі 204000,17 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 6.06.2016 позов ТОВ «Авто Просто» задоволено частково: стягнуто з Особи 5 на користь ТОВ «Авто Просто» суму боргу за угодою №300461 від 29.03.2010 в розмірі 42987,71 грн.; стягнуто з Особи 6 на користь ТОВ «Авто Просто» суму боргу за угодою №300461 від 29.03.2010 в розмірі 42987,71 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись із цим судовим рішенням, ТОВ «Авто Просто» оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19.08.2016 апеляційну скаргу товариства було залишено без руху та надано строк 5 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зокрема сплати судового збору.

Ухвалою цього ж суду від 12.09.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» визнано неподаною та повернуто апелянту.

Ухвалою ВСС від 29.05.2017 касаційну скаргу ТОВ «Авто Просто» відхилено, ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12.09.2016 залишено без змін.

У поданій до ВСУ заяві про перегляд судових рішень ТОВ «Авто Просто» просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити у справі нове рішення з передбаченої п.2 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, зокрема ч.6 ст.70 ЦПК.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ТОВ «Авто Просто» посилається на ухвалу ВСС від 21.06.2017.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ТОВ «Авто Просто», перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВСУ вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст.353 ЦПК ВСУ переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим кодексом.

За положенням п.2 ч.1 ст.355 ЦПК, підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права — при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

За змістом ст.360⁴ ЦПК, суд задовольняє заяву про перегляд справи і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.2 ч.1 с.355 цього кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Визнаючи апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» неподаною та повертаючи її заявнику, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з того, що ТОВ «Авто Просто» недоліків апеляційної скарги не усунуло.

Разом з тим в ухвалі ВСС від 21.06.2017, на яку посилається заявник, міститься висновок про те, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву, скаргу, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Отже, існує неоднакове застосування ч.6 ст.70 ЦПК.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах ВСУ виходить з такого.

Згідно зі ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу.

У ст.129 Конституції закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п.8 ч.3 цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в гл.1, 2 розд.V ЦПК, де врегульовано порядок і підстави апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Апеляційна скарга за формою й змістом повинна відповідати вимогам ст.295 ЦПК.

Відповідно до ч.2 ст.297 ЦПК до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст.295 цього кодексу, а також у разі несплати судового збору застосовуються положення ст.121 цього кодексу .

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 19.08.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Авто Просто» було залишено без руху та надано п’ятиденний строк з моменту отримання копії ухвали, щоб усунути виявлені недоліки, а саме — сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі, встановленому законом.

Відповідно до ч.6 ст.70 ЦПК строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заяву, скаргу, інші документи чи матеріали або кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

Оскільки ТОВ «Авто Просто» отримало зазначену ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху 25.08.2016, а вже 30 серпня здало на пошту заяву про усунення недоліків разом з оригіналом платіжного доручення про сплату судового збору, що підтверджується відбитком поштового штемпеля на описі вкладення цінного листа на адресу апеляційного суду, то вимоги вищевказаної ухвали суду апеляційної інстанції вважаються виконаними в межах установленого п’ятиденного строку.

Отже, висновки суду апеляційної інстанції, з якими погодився й суд касаційної інстанції, про те, що ТОВ «Авто Просто» не виконало вимог ухвали та не усунуло вказаних недоліків апеляційної скарги, є передчасними.

З огляду на зазначене ухвали судів касаційної та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги ТОВ «Авто Просто».

Керуючись стст.355, 360³, 360⁴ ЦПК, Судова палата у цивільних справах ВСУ

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ТОВ «Авто Просто» задовольнити частково.

Ухвалу ВСС від 29.05.2017 та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 12.09.2016 скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Постанова ВСУ є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.