Можливе визнання неконституційними положень чинного закону не є підставою для зупинення провадження. Такий висновок зробив ВС у постанові №826/24755/15.
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
23 січня 2018 року м.Київ №826/24755/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого — МОРОЗ Л.Л.,
суддів: БУЧИК А.Ю., ГІМОНА М.М.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Особи 1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Особи 1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 8.09.2016,
ВСТАНОВИВ:
Позивач у позовній заяві просив суд:
— визнати протиправною бездіяльність щодо невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду за договором банківського вкладу (депозиту) від 25.02.2015;
— зобов’язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. включити Особу 1 до переліку вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок ФГВФО за договором банківського вкладу (депозиту);
— зобов’язати фонд включити його до загального реєстру вкладників АТ «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок фонду за договором банківського вкладу (депозиту).
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28.04.2016 адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 8.09.2016 клопотання уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про зупинення провадження у справі задоволено. Зупинено провадження в цій справі до набрання законної сили рішенням у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності (конституційності) закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» положенням ст.6, ч.1 ст.8, ч.4 ст.13, стст.21, 22, чч.1, 4, 5 ст.41 Конституції.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення.
На обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом норм процесуального права.
Відповідачі заперечень чи пояснень до суду касаційної інстанції не подали.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги та скасування оскарженого судового рішення з таких підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення, апеляційний суд послався на необхідність зупинення апеляційного провадження до розгляду Конституційним Судом питання щодо конституційності закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який встановлює правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між фондом, банками, Національним банком, визначення повноважень та функцій фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків та має застосовуватися до спірних правовідносин.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства (в редакції до 15.12.2017) суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема в порядку конституційного судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням в цій справі.
Частиною 2 ст.5 КАС (в редакції до 15.12.2017) визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час учинення окремої процесуальної дії, розгляду й вирішення справи.
Згідно зі ст.58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, апеляційний суд установив, що до правовідносин у цій справі підлягають застосуванню положення закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є чинним та діє на теперішній час.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення КС рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Отже, прийняття рішення КС у справі за конституційним поданням ВСУ щодо конституційності положень закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» на спірні правовідносини не вплине.
У зв’язку з викладеним суд уважає помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі.
Згідно із ч.1 ст.353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій та направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Виходячи з наведеного, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.
Керуючись стст.345, 349, 353, 355, 356 КАС, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити.
Ухвалу КААС від 8.09.2016 у справі №826/24755/15 скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
